Інтерв’ю з Андрієм Циганком, виконавчим директором Асоціації деревообробних підприємств України.
– Пане Андрію, яка сьогодні ситуація з експортом продукції української деревообробки? Чи зберігається стабільність, чи спостерігається зростання або, навпаки, спад?
– Загалом ситуація є непростою, хоча й не критичною. Попит на українську продукцію зберігається — це фанера, пиломатеріали, меблеві щити, ДСП та інші напівфабрикати. Проте експортна динаміка коливається. Частина підприємств адаптувалася, налагодила альтернативні логістичні маршрути та втримала обсяги поставок. Інші ж, на жаль, змушені були скоротити експорт через зростання витрат, нестабільний курс, логістичні складнощі та проблеми з прогнозуванням попиту.
Додатковий тиск створюють нові вимоги до простежуваності деревини, що особливо важливо для європейських партнерів. Ті компанії, які не мають електронного обліку або сертифікації, опиняються в менш конкурентному становищі.
– Які саме бар’єри сьогодні найсуттєвіші для українських експортерів у Європі?
– Це цілий комплекс проблем. Насамперед — регуляторні вимоги. Уже з 2026 року почне діяти Регламент ЄС EUDR, що передбачає чітке підтвердження походження деревини, GPS-відстеження, електронний облік. Частина компаній не готова до цього, адже таких вимог раніше просто не було.
Другий виклик — логістика. Війна, зруйнована інфраструктура, перевантаженість залізниці, ускладнення в морських перевезеннях, бюрократія на кордонах. Польські переходи — це взагалі окрема тема, яка потребує дипломатичного вирішення.
І третє — відсутність системної державної підтримки експорту. У країнах ЄС виробники мають доступ до страхування, кредитування, підтримки на виставках. У нас бізнес здебільшого покладається на себе. Це обмежує можливості, особливо для малого і середнього бізнесу.
– Яку роль тут відіграє АДПУ? Чим ви допомагаєте підприємствам у виході на зовнішні ринки?
– Наша мета — бути і адвокатом, і провідником бізнесу. Ми допомагаємо з підготовкою до міжнародних виставок, беремо участь у створенні спільних стендів, що знижує витрати для окремих учасників.
Також роз’яснюємо вимоги EUDR, сертифікації FSC, систем обліку. Працюємо з європейськими асоціаціями, такими як GD Holz, Forest Europe, FSC. Налагоджуємо діалог з українськими державними органами та міжнародними інституціями — від питань сертифікації до митного оформлення.
Крім того, створюємо відеопрезентації підприємств, які можна використовувати у переговорах з іноземними партнерами. Це все допомагає будувати довіру, бо на зовнішніх ринках важливо не лише мати якісний продукт, а й вміти його правильно подати.
– І наостанок. Який ваш прогноз щодо експорту на 2025–2026 роки?
– Потенціал у нас величезний. Але реалізується він лише тоді, коли буде поєднання трьох речей: довіра до української продукції, технічна готовність до нових вимог, і системна робота як бізнесу, так і держави.
Ми вже маємо підприємства, які є конкурентоспроможними в Європі. Але щоб таких стало більше, потрібна державна стратегія підтримки експорту. Упевнений: якщо ми не втратимо фокус і згуртованість, українська деревообробка зможе не лише зберегти позиції, а й наростити частку на міжнародних ринках.
