Історія циклічна. Минуло трохи більше року з моменту, коли ми вперше розповіли про проблеми деревообробників Вінниччини на митниці. Тоді штучне блокування експорту деревини змусило підприємства звернутись до суду. Аргументація митниці – суто формальна: класифікація обрізної дошки начебто не відповідає коду, отже – заборона. Компанії йдуть до суду; справа отримує публічний розголос; галузь вимагає пояснень.
Весна 2025-го. Все знову.
Цього разу митниця взялася за експорт ясеня. Формально – претензії до відповідності ДСТУ. Неофіційно – повне блокування відвантаження, затримки, бюрократичні причіпки. Інспектори міряють кожен міліметр деревини, шукають відхилення в ширині, товщині, вологості.
Здається, проблема – не в деревині. Проблема – в ставленні до бізнесу.
І це вже не поодинокий випадок, адже нам відомо про скарги й від інших експортерів деревини. Митниця виступає не як сервіс, а як бар’єр. І замість того, щоб сприяти чесному бізнесу – створює для нього штучні перепони.
Контроль чи тиск?
Формально митниця виконує свою функцію. Але перевірка, що перетворюється на саботаж – це не контроль, а тиск, про який неодноразово наголошували в АДПУ. Така поведінка усе частіше стає схожою на упереджене ставлення з боку митниці до деревообробного бізнесу.
У відповідь на такі тенденції Асоціація деревообробних підприємств України разом із «Маніфестом 42» долучилась до розробки законодавчих ініціатив. Їхня мета – обмежити свавілля, встановивши чіткі межі і захистивши бізнес від безпідставних обшуків, вилучення документів, блокування діяльності.
Анонімне опитування серед підприємств показало: зловживання контролем – не виняток, а норма, особливо на регіональному рівні, де досі діє «ручний режим» впливу.
ДП «Ліси України» – нова мішень старої системи
На фоні тиску на бізнес дедалі більш очевидним стає інший фронт протистояння – ДП «Ліси України». Під керівництвом Юрія Болоховця команда взяла курс на зміну самої філософії управління лісовими ресурсами.
Серед ключових змін впровадження електронних торгів замість ручного розподілу деревини, регулярна публічна звітність, інвестиції в технічне оновлення, жорсткі обмеження для корупційних практик.
Проте саме ці досягнення й стали причиною нової хвилі тиску та інформаційних атак. У медіа все частіше з’являються анонімні “розслідування”, вкиди, спроби дискредитувати керівництво, зокрема самого Болоховця. Цей процес має всі ознаки цілеспрямованої кампанії.
Отже, випадок із вінницькими підприємствами – не виняткова ситуація, а тривожний сигнал для всієї галузі. Системний тиск на деревообробників, що маскується під перевірки і контроль, демонструє: стара система не готова до змін і чіпляється за будь-який шанс зберегти вплив.
Попри відкритість, прозорість і дотримання стандартів, бізнес опиняється в ситуації, де успіх залежить не від якості продукції, а від «тлумачення» інспектора. І парадокс у тому, що навіть державне підприємство, яке впроваджує реальні реформи – як-от ДП «Ліси України» – стає мішенню для тиску.
