Чому деревообробний бізнес знову під прицілом митниці.
Історія циклічна. Минуло трохи більше року з моменту, коли ми вперше розповіли про проблеми деревообробників Вінниччини на митниці. Тоді штучне блокування експорту деревини змусило підприємства звернутися до суду.
Аргументація митників суто формальна: класифікація обрізної дошки начебто не відповідає коду, а отже – заборона. Компанії йдуть до суду, справа отримує публічний розголос, галузь вимагає пояснень.
Весна 2025-го. Усе знову
Цього разу митниця взялася за експорт ясеня. Формально – претензії до відповідності ДСТУ. Неофіційно – повне блокування відвантаження, затримки, бюрократичні причіпки. Інспектори міряють кожен міліметр деревини, шукають відхилення в ширині, товщині та вологості.
Здається, проблема не в деревині, а в ставленні до бізнесу. Це не поодинокий випадок, скаржаться й інші експортери деревини. Митниця виступає не як сервіс, а як бар’єр. Замість сприяння чесному бізнесу створює для нього штучні перепони.
Контроль чи тиск?
Формально митниця виконує свою функцію, але перевірки, що перетворюються на саботаж, – це не контроль, а тиск, про що не раз наголошувала наша асоціація.
Така поведінка стає схожою на упереджене ставлення митниці до деревообробного бізнесу. У відповідь Асоціація деревообробних підприємств України та “Маніфест 42” долучилися до розробки законодавчих ініціатив.
Їх мета – обмежити свавілля, встановивши чіткі межі контролю і захистивши бізнес від безпідставних обшуків, вилучення документів і блокування діяльності. Анонімне опитування серед підприємств показало: зловживання контролем – не виняток, а норма, особливо на регіональному рівні, де досі діє “ручний режим” впливу.
“Ліси України” – нова мішень старої системи
На фоні тиску на бізнес дедалі більш очевидним стає інший фронт протистояння: державне підприємство “Ліси України”. Під керівництвом Юрія Болоховця команда взяла курс на зміну філософії управління лісовими ресурсами.
Серед ключових змін – впровадження електронних торгів замість ручного розподілу деревини, регулярна публічна звітність, інвестиції в технічне оновлення, жорсткі обмеження для корупційних практик.
Проте ці досягнення стали причиною нової хвилі тиску та інформаційних атак. У медіа з’являються анонімні “розслідування”, спроби дискредитувати керівництво, зокрема самого Болоховця. Цей процес має всі ознаки цілеспрямованої кампанії.
Отже, випадок з вінницькими підприємствами – не виняток, а тривожний сигнал. Тиск на деревообробників, що маскується під перевірки і контроль, демонструє: стара система не готова до змін і чіпляється за будь-який шанс зберегти вплив.
Попри відкритість, прозорість і дотримання стандартів, бізнес опиняється в ситуації, де успіх залежить не від якості продукції, а від “тлумачення” інспектора. Парадокс у тому, що навіть державне підприємство, яке впроваджує реальні реформи, як-от ДП “Ліси України”, стає мішенню для тиску.
Павло Васильєв,
голова ГС “Асоціація деревообробних
підприємств України”,
