Європейська комісія збирається вдруге відкласти набрання чинності Регламенту ЄС щодо знеліснення та деградації лісів (EUDR) ще на рік. Нова дата впровадження – кінець грудня 2026 року. Це рішення ще мають схвалити Європейський парламент та Рада ЄС.
Причиною відтермінування регламенту у Європейській комісії назвали технічні проблеми з ІТ-системою, яка має обробляти декларації компаній про належну перевірку. Її потрібно адаптувати до потреб користувачів, оскільки у теперішньому стані IT-системи можливі збої у її роботі.
За повідомленнями низки закордонних ЗМІ та деревообробних асоціацій, згідно з власною оцінкою Комісії, викладеною у листі європейського комісара з питань довкілля Джесіки Розвал до голів Комітету з питань довкілля Європейського парламенту та Ради міністрів довкілля ЄС, система може сповільнитися до «неприйнятного рівня» або зазнати «повторних і тривалих збоїв». Це завадить компаніям реєструватися як оператори, подавати заяви про належну перевірку або надавати інформацію, необхідну для митних цілей, що фактично паралізує виконання регламенту.
«Ця причина не є цілком безпідставною, оскільки галузь дуже рано вказувала на те, що потік даних перевищить потужність серверів ЄС та багатьох компаній», – кажуть в німецькій асоціації деревоообробної та меблевої промисловості HDH та посилаються на результати проведеного асоціацією дослідження, згідно з яким на початку 2026 року ланцюгам поставок загрожував хаос, оскільки дві третини опитаних малих і середніх підприємств не встигали належно підготуватися до вимог регламенту.
Тим часом представники Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, Верховної Ради, ДП «Ліси України», а також команда Держлісагентства та ключові стейкхолдери провели онлайн-нараду з представниками Європейської Комісії з приводу термінів та умов впровадження регламенту EUDR, щоб дізнатися останні новини безпосередньо з першоджерела.
Голова Держлісагентства Віктор Смаль за результатами наради повідомив: «Єврокомісія розглядає можливість відтермінування набрання чинності регламенту через суто технічні причини. Зараз тривають консультації з Європарламентом. Але представники Єврокомісії наголошують: зараз немає жодної пропозиції щодо відтермінування. Наразі йдеться про те, що ЕUDR набере чинності наприкінці цього року для великих та середніх підприємств, а через півроку – для малих та мікропідприємств».
Тож схоже на те, що найкращою стратегією для українських компаній буде про всяк випадок готуватися до відповідності вимогам регламенту, щоб не бути заскоченими зненацька, якщо EUDR не відтермінують. Віктор Смаль розповів, що Єврокомісія не визначила перелік обов’язкової документації, яку необхідно мати українським експортерам, оскільки вона має відповідати нормам, що діють у країні господарювання. Тобто у регламенті немає конкретного переліку обов’язкових документів і оператор самостійно має оцінити, чи відповідають надані документи вимогам EUDR. Також немає обмежень стосовно мови документації, яку надаватимуть українські експортери. Вимога одна: оператор має розуміти зміст документації, тож якщо він розуміє українську або у нього є можливість перекласти документи, зауважень не буде, хоча, за словами Віктора Смаля, ДП «ЛІАЦ» перекладає функціонал електронного кабінету користувача на англійську.
Краще зрозуміти, що ж потрібно, щоб відповідати вимогам EUDR, окрім самого регламенту, можуть допомогти зокрема «Найпоширеніші запитання щодо впровадження Регламенту ЄС щодо знеліснення». Їх можна знайти на сайті Європейської комісії тут. До речі, четверту версію найпоширеніших запитань щодо EUDR, як і низку інших документів європейського лісового законодавства, можна завантажити українською на сайті НЛТУ України – ці документи українською переклала робоча група з розробки проєкту Лісового кодексу за допомогою машинного перекладу із застосуванням спеціалізованого лісівничого глосарію для DeepL у рамках робіт з адаптації лісового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, які здійснюються для виконання лісівничого компоненту фінансованого ЄС проєкту «Комплексне, конкурентоспроможне та економічно раціональне створення ланцюжків доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарствах», що імплементується Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО). Щоправда, експерти наголошують, що переклади мають інформативний характер і для уточнень перевагу слід надавати все-таки англомовній версії, оскільки в українській можливі неточності.
Геолокація
У найпоширеніших запитаннях щодо впровадження регламенту EUDR від Єврокомісії є багато роз’яснень стосовно геолокації, оскільки регламент вимагає від операторів, які розміщують продукцію, що підпадає під його дію, на ринку ЄС, збирати географічні координати земельних ділянок, на яких було вироблено товари. Простежуваність до земельної ділянки (тобто вимога щодо збору географічних координат земельних ділянок, на яких було вироблено товари) необхідна для підтвердження відсутності знеліснення в конкретному місці виробництва. Координати геолокації повинні бути надані в заявах про належну обачність (DDS), які оператори повинні подавати до Інформаційної системи перед розміщенням на ринку ЄС або експортом з ЄС продукції.
Як зазначено у найпоширеніших запитаннях щодо EUDR, для перевірки того, чи пов’язана геолокація заявлених товарів і продуктів із знелісненням, допускається використання інформації, отриманої за допомогою дистанційного зондування (аерофотознімки, супутникові знімки) або іншої інформації (наприклад, фотографії на місці з прив’язаним геотегом і часовими мітками). Збирати координати геолокації можна за допомогою мобільних телефонів, портативних пристроїв глобальної навігаційної супутникової системи (GNSS) та широко розповсюджених і безкоштовних цифрових додатків (наприклад, географічних інформаційних систем (ГІС)).
Для земельних ділянок площею понад 4 га геолокацію слід подати з використанням полігонів, тобто точок довготи і широти з шістьма десятковими цифрами для опису периметра кожної ділянки. Для земельних ділянок площею менше 4 га оператори можуть використовувати полігон або одну точку широти і довготи з шістьма десятковими цифрами для забезпечення геолокації.
Оператор може використовувати дані про геолокацію виробника продукції, але остаточну відповідальність за точність цих даних несе саме він, а не виробник, який їх надав, оскільки регламент не застосовується до виробників, які не розміщують свою продукцію безпосередньо на ринку ЄС (а, отже, не підпадають під визначення операторів та торговців (трейдерів)). У такому випадку оператор повинен забезпечити, щоб територія, на якій було вироблено відповідний товар, була правильно нанесена на карту і щоб геолокація відповідала земельній ділянці. Згідно вимог регламенту, оператори повинні перевіряти та бути здатними довести, що геолокація є правильною, адже забезпечення достовірності та точності інформації про геолокацію є важливим аспектом обов’язків, які вони повинні виконувати. Надання невірних даних про геолокацію буде вважатися порушенням зобов’язань операторів згідно з EUDR.
Згідно роз’яснень, опублікованих у найпоширеніших запитаннях щодо EUDR, вимоги щодо простежуваності застосовуються до кожної партії імпортованих, еспортованих чи розміщених на ринку ЄС товарів. Регламент вимагає, щоб оператори відстежували кожну відповідну одиницю товару до її земельної ділянки. Щоправда, є одне послаблення – оператор подальшого етапу в ланцюзі постачання, який не є МСП (малим або середнім підприємством), може послатися на попередні DDS, зроблені «оператором попереднього етапу в ланцюзі постачання», щоправда, включивши відповідні номери посилань та номери верифікації.
Тут необхідне невеличке роз’яснення, хто є оператором попереднього етапу в ланцюзі постачання, а хто – оператором подальшого етапу в ланцюзі постачання. Найкраще це пояснити на прикладі. Отже, якщо одна компанія, яка базується в ЄС, імпортує деревину, а інша компанія, яка теж базується в ЄС, використовує цю деревину для виробництва меблів, то і перша, і друга компанії будуть відповідно до EUDR вважатися операторами, тільки перша – оператором попереднього етапу в ланцюзі постачання, а друга – оператором подальшого етапу в ланцюзі постачання.
Комбіновані товари, наприклад, меблі
Повернімося знову до геолокації. Що робити у випадку з комбінованими товарами, наприклад, з тими ж меблями? У найпоширеніших питаннях стосовно регламенту є відповідь: для відповідних комбінованих продуктів, наприклад, дерев’яних меблів із різними дерев’яними компонентами, оператор повинен визначати геолокацію всіх земельних ділянок, на яких був вироблений відповідний товар (наприклад, деревина), що використовувався у виробничому процесі. Це можна зробити шляхом збору даних про геолокацію або посилання на попередню DDS, яка містить геолокацію всіх земельних ділянок. Зазначається, що компоненти відповідних товарів не повинні бути невідомого походження або походити з територій, які були знеліснені або деградовані після граничної дати.
У разі комбінованих продуктів, що містять кілька різних відповідних товарів або продуктів (наприклад, дерев’яні меблі із шкіряними компонентами) оператор повинен буде дотримуватися належної обачності лише щодо основного товару та (похідних) продуктів, які вважаються відповідними згідно з EUDR, тобто товару, зазначеного в лівому стовпці Додатка I регламенту.
Для виробників і постачальників піддонів та іншої дерев’яної тари
А що робити виробникам піддонів, адже регламент стосується і деревини та паперу, які використовують для виробництва упаковки? На це є теж відповідь: якщо будь-яка відповідна упаковка розміщується на ринку ЄС або експортується як самостійний продукт, а не як упаковка для іншого продукту, вона потрапляє під дію EUDR, а, отже, до неї застосовуються вимоги щодо належної обачності. Якщо упаковка, класифікована за кодом HS 4415 або іншим кодом HS, наприклад, HS 48, використовується для «підтримки, захисту або транспортування» іншого продукту, вона не підпадає під дію регламенту.
Пакувальні матеріали, які використовують винятково як пакувальний матеріал для підтримки, захисту або перевезення іншого продукту, розміщеного на ринку ЄС, не є відповідним продуктом у значенні Додатка I до регламенту EUDR незалежно від коду HS, до якого вони відносяться. Також немає значення, чи вказано пакувальний матеріал у рахунку-фактурі разом із продуктом, що перевозиться, – вирішальним є те, чи пакування класифікується спільно чи окремо в разі імпорту або експорту: відповідно до правила 5b) Загальних правил тлумачення Комбінованої номенклатури, пакувальні матеріали та пакувальні контейнери, що подаються разом з товарами, мають класифікуватися разом із товарами, якщо вони є такими, що зазвичай використовуються для пакування таких товарів. Якщо упаковка класифікується або може бути класифікована разом з продуктом, що перевозиться, вона може вважатися такою, що використовується винятково як пакувальний матеріал для підтримки, захисту та перевезення іншого продукту, розміщеного або доступного на ринку ЄС, або експортованого з нього.
Ще одне важливе питання: чи буде повернення відповідної порожньої упаковки (наприклад, піддону) представником роздрібної торгівлі її постачальнику вважатися «забезпеченням на ринку ЄС», якщо відповідна упаковка була розміщена на ринку як самостійний товар до повернення?
Відповідь така: доки відповідна упаковка (наприклад, піддон), розміщується на ринку, забезпечується її наявність на ринку або експортується як самостійний продукт, а не як упаковка для іншого продукту, вона підпадає під дію EUDR, а, отже, застосовуються відповідні вимоги щодо належної обачності доти, доки упаковка використовується для комерційних цілей як самостійний продукт. Однак як тільки відповідна упаковка стає пакувальним матеріалом, що використовується для підтримки, захисту та перевезення іншого продукту, вона не підпадає під сферу дії регламенту. Це означає, що продаж або оренда використаного пакувального матеріалу іншим компаніям не підпадає під дію EUDR. Аналогічно, порожній пакувальний матеріал, який вже був використаний вперше для підтримки, захисту або транспортування іншого продукту, наприклад, при торгівлі в рамках системи обміну замкнутого циклу (тобто піддони передаються від однієї компанії до іншої для повторного використання для транспортування) не підпадає під дію регламенту.
Якщо упаковка, яка вже була використана для підтримки, захисту або перевезення іншого продукту, ремонтується та продається, вона повинна відповідати EUDR лише щодо нової відповідної продукції, яка використовується для ремонту (наприклад, піддони, які ремонтуються з використанням компонентів, що не є переробленою деревиною). Це означає, що в наведеному прикладі для піддонів слід подати нову DDS, але перевірці на належну обачність підлягають лише нові компоненти з деревини.
Вживані та орендовані вироби
Ще один момент – вживані вироби, які завершили свій життєвий цикл, і в іншому випадку були б утилізовані як відходи, не підпадають під зобов’язання регламенту EUDR, відтак торгівля такою вживаною продукцією на ринку ЄС не відноситься до сфери дії регламенту.
І нарешті, ще одне важливе питання – чи підпадає під сферу дії EUDR оренда відповідної продукції? Коротка відповідь – ні. Якщо відповідний товар здається в оренду або надається на підставі подібної договірної угоди, він не вважається доступним або розміщеним на ринку. Постачання відповідно до EUDR передбачає наявність письмової або усної угоди між двома або більше юридичними або фізичними особами щодо передання права власності або будь-якого іншого майнового права щодо продукту. Однак, будь-який продукт, випущений у вільний обіг на ринку ЄС або розміщений під митною процедурою «експорт», у тому числі у разі оренди, вважається розміщеним на ринку ЄС і таким чином підпадає під дію регламенту.
Приклад: компанія з ЄС, яка не є МСП, купує дерев’яні меблі у виробника з ЄС, який провів перевірку на належну обачність та подав DDS для меблів. Вона здає їх в ЄС в оренду протягом певного періоду часу, після чого ці меблі їй повертають для подальшої здачі в оренду. Таким чином ця компанія не підпадає під зобов’язання EUDR, оскільки вона лише здає меблі в оренду, а не передає право власності чи інше майнове право.
Як бачимо, регламент EUDR стосується багатьох видів продукції, які містять у своєму складі деревину, та регулює чимало правовідносин на ринку ЄС щодо відповідних товарів, тому виробникам варто докладно вивчати те, що стосується безпосередньо їхньої продукції і використовувати для цього всю доступну інформацію.
