Серед представлених в Україні двох підвидів сосни чорної сосна кримська є більш розповсюдженою, ніж чорна австрійська. Перша природно росте в Кримських горах, друга є інтродуцентом. Насадження чужорідної сосни переважно представлені в Правобережній Україні. Сосну чорну можна вважати одним із видів сосни, що найбільше адаптуються до антропогенних факторів і зміни клімату. На Кіровоградщині ростуть насадження сосни чорної австрійської площею понад 13 га, створені у 1906–1909 роках на території дендропарку «Веселі Боковеньки» імені М. Л. Давидова. На сухих і щільних вапнякових ґрунтах Байрачного Степу сосна чорна, на відміну від звичайної, виявилася більш довговічною, хоча за біометричними показниками вона майже не поступається сосні звичайній та дубу.
У 2024 році співробітники відділу селекції, генетики та біотехнології проводили комплекс польових досліджень в межах робіт за темою ««Удосконалити методичні підходи щодо відбору та оцінювання селекційного матеріалу аборигенних та інтродукованих деревних рослин на основі вивчення їхньої внутрішньовидової мінливості та адаптивної реакції, зокрема стійкості до зміни клімату». Серед іншого було визначено стан, ростові та якісні показники дерев 120-річного віку в двох деревостанах лісового масиву і в насадженні алейного типу в умовах сухої пакленової судіброви. Середні показники росту дерев сосни в алейному насадженні та в деревостанах є близькими: висота – 24 м і 23,5 м, діаметри –36,4 см та 34,7 і 33,7 см відповідно.
У насадженні алейного типу стовбури 36 % дерев були рівними, а в деревостанах частка дерев із такими стовбурами є більшою та становить 58 і 48 %. Розповсюдженими вадами є кривизна та вилки у верхній частині стовбура. У складі деревостанів, окрім сосни чорної, у верхньому ярусі присутній клен гостролистий, також в одному із насаджень наявний ясен звичайний. Внаслідок відпаду дерев сосни чорної відбувається природна заміна соснових деревостанів на кленово-ясеневі, із значною домішкою каркаса західного. В усіх насадженнях продуктивність сосни чорної відповідає ІІІ-му класу бонітету.
В Європі, зокрема в Угорщині, вік стиглості чорнососнових деревостанів зазвичай становить 85 років. Обстежені насадження є старшими на 35 років. При цьому стан більшості дерев переважно задовільний, частка сухих дерев і таких, що всихають, становить 15 %, що вказує на відносно високу адаптацію виду до несприятливих степових умов. Водночас відсутність природного поновлення свідчить про те, що такі умови не є оптимальними для природного розмноження й тому сосна чорна неспроможна бути видом-піонером. Це стосується не лише Байрачного Степу, але й більшої частини України. Прикладом сприятливої екологічної ніші, близької до природної, є культури сосни чорної в Гологорах Львівської області (350–470 м над рівнем моря, помірне зволоження; тепле літо, ґрунти – мергелі, пісковики, піски та вапняки, перекриті здебільшого лесоподібними суглинками). На інших територіях лісові насадження за участю сосни чорної доцільні на карбонатних і щебенистих ґрунтах, на сухих й еродованих схилах.
Відділ селекції, генетики та
біотехнології УкрНДIЛГА
Джерело: УкрНДІЛГА
