12 грудня 2025 року у Львові в Національному лісотехнічному університеті України відбувся семінар «На шляху до нового Лісового кодексу України в рамках інституційної реформи, ініційованої ЄС: оцінка нових обов’язків, запропоновані зміни та концепція нової редакції на основі порівняльного аналізу країн ЄС», який зібрав широке коло посадових осіб, лісівників, науковців, експертів та стейкхолдерів лісового сектору (зокрема, онлайн долучилося 60 осіб).
Це вже третій із низки семінарів, організованих відповідно до угоди між Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) та Національним лісотехнічним університетом України (НЛТУ України) щодо підтримки узгодження лісового законодавства України із законодавством Європейського Союзу у сфері лісового господарства, який відбувається у рамках фінансованого ЄС проєкту ФАО GCP/UKR/021/EC, що підтримує узгодження лісового законодавства України із законодавством ЄС.
На початку семінару із вітальними словами виступили виконувач обов’язків ректора НЛТУ України, професор Олександр Сушинський, народний депутат України Олександр Матусевич, голова Державного агентства лісових ресурсів України Віктор Смаль, керівник сектору сільського господарства Представництва ЄС в Україні Джузеппе Арістей, старший міжнародний експерт з лісівництва ФАО в Україні Альберто дель Лунго та проректор з наукової роботи НЛТУ України, професор Василь Лавний, який є координатором робіт з адаптації лісового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Олександр Сушинський в своєму вітальному слові сказав, що НЛТУ України радий бути майданчиком, де обговорюють зміни до лісового законодавства нашої країни. «Ми розраховуємо в результаті нашої спільної співпраці разом з нашими партнерами в рамках цього проєкту дійти до проєктів чи вдосконалень, внесення змін і доповнень, а, що бажано, до нової редакції відповідного законодавства, яке регулює лісову галузь», – зазначив він.
Народний депутат України Олександр Матусевич наголосив на важливості оновлення Лісового кодексу України, адже з моменту його прийняття пройшло вже 20 років і за цей час відбулося чимало фундаментальних змін.
Віктор Смаль у своєму виступі теж наголосив на застарілості діючого Лісового кодексу України і важливості того, щоб лісова галузь України якомога швидше отримала новий документ. Голова Держлісагентства розповів, як зараз працює галузь, і окреслив рамки майбутньої нової редакції Лісового кодексу, зазначивши першочергові речі, які варто відобразити в оновленому документі.
Зокрема, йшлося про цифровізацію галузі, у тому числі основних дозвільних документів, таких як лісорубний квиток, сертифікат про походження, товаро-транспортну накладну із обов’язковою фотофіксацією. Віктор Смаль розповів, що потрібно зробити і впровадити цифровий інструмент для контролю за логістикою – GPS-форму за контролем по всіх лісовозах, які працюють в Україні (унікальних машин, які перевозять лісопродукцію, налічується 60 тис.). За словами голови Держлісагентства, для цієї платформи вже повністю зробили технічну документацію і є сподівання, що незабаром відбудеться її інтенсивне впровадження. Теж саме стосується і електронного обліку деревини другої генерації – його оновлення, як і Лісового кодексу, потрібне для того, щоб встигати за змінами.
Також Віктор Смаль зазначив, що потрібне поширення електронного обліку деревини на бізнес і на деревообробку, оскільки після торгів немає розуміння, як перероблюється той чи інший лот, та чи інша партія деревини.
«Коли ми говоримо за бажання максимально прослідкувати об’єми деревини по ринку, є система, якої ще не існує, – це система із декларування операцій із деревиною. Неможливо говорити про максимальну прозорість, якщо ми не поставимо в однакові умови всіх учасників ринку. Я маю на увазі і лісокористувачів, і деревообробників, і той бізнес, який займається комерцією без переробки», – сказав голова Держлісагентства.
Він зауважив, що у зв’язку із регламентом EUDR потрібен новий режим експорту деревини, адже все більше партнерів закордоном вимагають безумовного переліку тих атрибутів, які вимагає цей регламент. Отож у відповідь до кінця року буде нова версія цифрового кабінету експортера, який буде допоміжним не лише експортерів деревини, але і для експортерів у аграрній сфері.
Ще один величезний пласт, на який потрібно звернути увагу під час оновлення Лісового кодексу України, за словами голови Держлісагентства, – це захист самозаліснених лісів і лісів, ненаданих у користування. Віктор Смаль розповів, що на карті, зробленій з аерокосмічних знімків, знайшли 1,9 млн га самозаліснених територій, левова частина з яких знаходиться на землях сільськогосподарського призначення. «Станом на зараз 60 тис. га отримали погодження від місцевих органів самоврядування на визнання і на передачу цих ділянок до лісогосподарського фонду», – розповів Віктор Смаль і порадив взяти до уваги при розробці нової редакції Лісового кодексу досвід Німеччини, де чітко визначають поведінку із такими самозалісненими територіями: якщо 7 років не ведеться господарювання на землях аграрного фонду і там виростає ліс, він автоматично переходить у землі лісогосподарського призначення і той користувач, який ще вчора був аграрієм, стає лісокористувачем із всіма наслідками, обов’язками і перевагами.
«Окрім того, регламент EUDR каже, що якщо на землях сільськогосподарського призначення виріс ліс, то сільськогосподарська продукція із цього фонду не буде прийматися в ЄС, бо вона буде трактуватися як така, яка походить із земель, які були заліснені, і яка призвела, відповідно, до знеліснення. Це ще один фактор, щоб придивитися до цих земель, і, відповідно, прийняти державницьке рішення для того, щоб знайти якийсь компроміс, знайти більш системне рішення», – зазначив Віктор Смаль.
Голова Держлісагентства також повідомив, що через війну втрачено до 20% лісового фонду нашої країни – 1 млн га із 10,4 млн га знаходиться в тимчасовій окупації, 0,5 млн га – заміновані і ще 200 тис. га лісу –недоступні у зв’язку із веденням бойових дій. Також за 2025 рік вдалося добитися передачі у лісокористування ДП «Ліси України» майже 28 тис. га ненаданого у користування лісу із виготовленими речовими правами, що є абсолютним рекордом.
Джузеппе Арістей у своєму виступі запевнив у підтримці ЄС щодо узгодження українського лісового законодавства із європейським. Він зазначив, що для Європейського Союзу лісовий сектор є стратегічним напрямком співпраці з Україною, адже Україна є основним постачальником деревних продуктів на ринок ЄС, і це надзвичайно важливо, оскільки приведення у відповідність українського законодавства до лісової стратегії ЄС є не тільки юридичною вимогою та кроком на шляху до членства в ЄС, але й економічною можливістю.
«Сучасний лісовий сектор працює найефективніше, коли формування політики, регуляторна функція, контроль та комерційна діяльність мають чітко визначені та відокремлені ролі. Тому ми розуміємо і готові підтримати Україну у пошуку шляхів удосконалення та зміцнення системи управління разом з усіма українськими зацікавленими сторонами і відповідно до власних амбіцій України», – зазначив керівник сектору сільського господарства Представництва ЄС в Україні.
Альберто дель Лунго у вітальному слові зауважив, що основна роль ФАО в лісовому секторі як організації ООН полягає у наданні підтримки уряду України та всім інституціям, що беруть участь у зміцненні лісової галузі, тим самим сприяючи створенню основи для середньо- та довгострокових дій. Лісівничий компонент проєкту ФАО, що фінансується Європейським Союзом, «Інклюзивне, конкурентоспроможне та сталe функціонування і розвиток ланцюгів доданої вартості в аграрному, рибному та лісовому секторах» підтримує узгодження українського лісового законодавства з лісовою політикою ЄС. Це включає забезпечення узгодженості між цілями, визначеними в Стратегії управління лісами України до 2035 року, та Лісовою стратегією ЄС до 2030 року, з акцентом на посиленні соціально-економічної функції лісів, поліпшенні умов життя в сільській місцевості та сприянні розвитку лісової біоекономіки. Також Альберто дель Лунго високо відзначив внесок НЛТУ України у розробку нової редакції Лісового Кодексу України, зокрема, що стосується розроблення англійсько-українського глосарію лісівничих термінів, перекладів документів законодавства ЄС у сфері лісового господарства та збору думок зацікавлених сторін щодо пропозицій до нової редакції Лісового кодексу України, особливо щодо його відповідності національним нормативним актам і узгодженості із лісовою політикою ЄС.
Виступаючи із вітальною промовою, Василь Лавний зауважив, що Україна сьогодні переживає важливий етап трансформації лісового сектору. «В умовах євроінтеграційного курсу держави, а також у відповідь на сучасні економічні, екологічні та соціальні виклики постає нагальна потреба в оновленні ключового документа, який визначає правила управління, охорони та використання наших лісів, – зазначив він, звертаючись до присутніх. – Лісовий кодекс України має не лише відображати сучасні реалії, але й відповідати найкращим міжнародним практикам, інтегрувати принципи сталого розвитку, прозорості та відповідальності, що лежать в основі європейського лісового законодавства. Особливу увагу наш проєкт приділяє гармонізації українського законодавства з вимогами Європейського Союзу, зокрема щодо забезпечення сталого лісового господарства і збереження біорізноманіття, кліматичної відповідальності та цифровізації лісового господарства. Досвід країн ЄС демонструє, що ефективна лісова політика – це результат тісної співпраці держави, науковців, бізнесу та громадськості. Україна також рухається цим шляхом і наша спільна робота є важливим внеском у розвиток лісового господарства України».
Відповідність лісового законодавства Німеччини до лісового acquis ЄС
Під час семінару експерти проєкту професори НЛТУ України Іон Дубовіч та Ігор Соловій представили порівняльні звіти про відповідність національного законодавства Німеччини, Румунії та Польщі законодавству ЄС у сфері лісового господарства та їхній досвід, який можна використати в Україні.
У своїй доповіді Ігор Соловій розповів про ключові правові та політичні інструменти лісової політики Німеччини, аналіз тенденцій в оновленні лісового законодавства Німеччини та що варто було б впровадити в українській лісовій галузі.
«Лісовий сектор Німеччини може багато чого нас навчити, від впровадження принципу зеленої економіки і до підтримання лісів як частинки німецької ідентичності», – зауважив науковець.
У своєму виступі він розповів, що німецька модель управління лісами принципово відрізняється від підходів у багатьох інших країнах. Німеччина – одна із найлісистіших європейських країн (32% її території вкриті лісом). Ліси забезпечують доходи для близько 2 млн власників лісів. 125 тис. підприємств лісового та деревообробного сектору працевлаштовують 1,1 млн осіб, переважно у сільській місцевості. Проте навіть у Німеччині є проблеми із зменшенням лісистості, зокрема внаслідок сильних посух, що своєю чергою спричинили ураження значних площ короїдами. Серед інших причин втрат лісового покриву доповідач назвав інфраструктурне розширення, урбанізацію, видобуток ресурсів тощо.
Впровадження лісового законодавства в Німеччині відбувається на федеральному рівні і для кожної з 16 федеральних земель Німеччини є відповідні органи управління. Кожна із 16 земель має свої основні лісові закони, які можуть суттєво відрізнятися.
У Німеччині є три типи власності на ліси: державна, комунальна і приватна, які можуть передбачати різні права, обов’язки та можливості державної підтримки відповідно до земельного законодавства. Найбільше під спеціальні нормативні акти підпадають саме державні ліси, які часто вважають зразком для сталого ведення лісового господарства, а найбільша частка лісової площі Німеччини, часто з переважно економічною функцією, знаходиться у приватній власності. Комунальні ліси дуже важливі для громадського відпочинку і туризму, а також для місцевого клімату та захисту ґрунтів і водних ресурсів.
Під час своєї доповіді Ігор Соловій детально розповів про лісові законодавчі акти Німеччини і що вони передбачають. Так, Лісова стратегія Німеччини до 2050 року приділяє значну увагу екосистемним послугам, їх ролі для людини і суспільства і що ці послуги у всіх трьох формах власності лісів мають зберігатись і розвиватись. Йдеться, зокрема, про біорізноманіття, продуктивність, різноманітні захисні функції. Також для майбутніх поколінь мають зберігатися рівні можливості та варіанти їхнього використання. Задекларовано також, що екосистемні послуги отримують належне визнання та винагороду з боку суспільства. Наступний документ – керівні принципи «Кліматично адаптоване лісове господарство PLUS» підтримують, серед іншого, природний розвиток лісів, скасування заходів з осушення боліт та збереження мертвої деревини в районах, що зазнали стихійного лиха.
Щодо особливостей імплементації Регламенту ЄС щодо знеліснення у Німеччині, то німецькі компанії активно впроваджують супутникові технології, геолокаційні сервіси та блокчейн-рішення для забезпечення прозорості походження продукції. Варто також зазначити, що Німеччина є великим імпортером деревини, какао та кави, тому саме ці товари перебувають в центрі уваги регуляторів.
Як зазначив Ігор Соловій, Закон ЄС про відновлення природи є першим юридично обов’язковим законом ЄС, який вимагає від держав-членів відновлювати екосистеми, включаючи ліси. Особливості його впровадження в Німеччині суттєво вирізняються залежно від того, приватний це ліс чи державний. Так, приватні лісовласники, якщо вони не подають заявку на державне чи європейське фінансування, можуть самостійно обирати види дерев та спосіб відновлення. Якщо подають заявку на фінансування – повинні дотримуватися суворих вимог, що стосуються вибору деревних порід, щільності посадки, підготовки ділянки, довгострокового догляду. Якщо йдеться про державні ліси, то лісові адміністрації земель зобов’язані виконувати правила своєї федеральної землі.
Проте, хоч німецьке лісове господарство багато у чому зразкове, все ж у німецькій лісовій політиці не обходиться без конфліктів. Як розповів Ігор Соловій, у Німеччині виникнув конфлікт стосовно впровадження Стратегії біорізноманіття ЄС, ціль якої перебачає сувору охорону 10% суші. Німецька лісова спільнота відреагувала на це майже вороже, адже у німецькій парадигмі мислення активне, але розумне втручання (концепція наближеного до природи лісівництва), є кращим для біорізноманіття та стійкості, ніж просто так би мовити «кинути ліс». Виведення 10% лісів з обігу (де деревину вже не заготовляють) німецька лісова спільнота розглядає як удар по кліматичних цілях, адже деревина потрібна для заміни бетону, пластику та сталі. Окрім того, для 48% приватних власників 10% «суворої охорони» звучить як експропріація без компенсації. Наразі триває жорстка політична боротьба. Загалом це яскрава ілюстрація того, як директивна політика ЄС стикається із потужною, усталеною та успішною національною моделлю.
Серед інших конфліктів у німецькій лісовій політиці – адаптація лісів до змін клімату, збалансування потреби в деревині та потреби охорони лісів, економічне виживання дрібних приватних лісовласників тощо.
Що могла б запозичити Україна з німецької моделі лісового господарства? Ігор Соловій виділив наступне: Україні потрібен чіткий і сильний національний «рамковий» закон, який встановлює непорушні принципи щодо сталості, обов’язку лісовідновлення та права вільного доступу громадян до всіх лісів (включно з комунальними та приватними), але при цьому вся імплементація, фінансування та контроль мають бути передані на рівень областей та громад.
Також варто запозичити німецький досвід збалансування прав власності та суспільних інтересів, адже лісовласник, яким би він не був чи державним, чи комунальним, чи приватним, завжди хоче максимізувати прибуток. Зокрема, у німецькому законодавстві закріплено принцип соціального зобов’язання власності. Це означає, що право власності, в тому числі на ліс, не є абсолютним – воно обмежене інтересами суспільства (екологічні вимоги, доступ до рекреації). На думку Ігоря Соловія, Україна має закріпити цей принцип у своєму Лісовому кодексі, особливо гарантувавши право громадян на вільне відвідування лісів.
«Німецьке законодавство має багато проблем, але водночас воно пропонує завжди альтернативні рішення вирішення усіх цих проблем», – підсумував свою доповідь професор.
Уроки Румунії
Про лісове законодавство Румунії та його відповідність лісовому законодавству ЄС розповів професор Іон Дубовіч.
У Румунії новий Лісовий кодекс прийняли 20 грудня 2024 року, де врахували всі вимоги ЄС. З огляду на це, а також враховуючи те, що це сусідня з Україною країна, яка теж має гірські умови лісогосподарювання, цей досвід є дуже важливим. Що цікаво, більшість лісівників-практиків Румунії незадоволені новим Лісовим кодексом, хоч він і адаптований до вимог ЄС, вважаючи кращим попередній.
Ліси Румунії займають близько 28% території країни (приблизно 6,6 млн га) та містять найбільшу в ЄС площу пралісів та старовікових лісів, зосереджених переважно в Карпатському регіоні.
Як розповів Іон Дубовіч, в Румунії спостерігається конфлікт інтересів між економічними та екологічними питаннями щодо ведення лісового господарства. Цю країну сьогодні можна охарактеризувати системною інституційною кризою та слабкістю механізмів верховенства права.
Саме інституційна нестабільність і дефіцит належного управління, а не концептуальні розбіжності щодо сталого розвитку, є ключовими чинниками, що зумовлюють напруженість у сфері лісової політики Румунії. Причина цієї кризи сягає частково хаотичного, політично зумовленого та донині незавершеного процесу реституції (повернення) земельних ділянок лісового фонду Румунії. За словами Іона Дубовіча, процес реституції спричинив масштабну фрагментацію власності, внаслідок чого мільйони гектарів земельних ділянок лісового фонду Румунії опинилися у складі дрібних, часто некерованих приватних і комунальних володінь. Після реституційних реформ 1990-х років, коли земельні ділянки лісового фонду Румунії почали повертати колишнім власникам, понад половин лісового фонду країни було приватизовано. Нині приблизно 48% лісів (понад 3,1 млн га) залишаються під управлінням державної структури Національної адміністрації лісів (Romsilva).
Реституційні практики спричинили так звану «інституційну амнезію», створивши правовий вакуум, який швидко заповнили організовані злочинні структури та корупційні мережі, що призвело до фактичної епідемії незаконних рубок, а це суттєво підірвало соціо-еколого-економічну стабільність та довіру до державних інституцій управління лісового господарства Румунії. Прямим наслідком цих процесів стало те, що у 2020 році Європейська Комісія ініціювала безпрецедентну процедуру порушення зобов’язань проти Румунії. Підставою для цього стали не лише масштабні випадки незаконних рубок, але й системна неспроможність держави забезпечити належний захист лісів.
Отже, як зазначив Іон Дубовіч, реформи лісового сектору Румунії є показовим прикладом інституційного провалу та кризи правозастосування. Непослідовна реформа власності та слабкість держаних інституцій породжують ризики, що є значно серйознішими за будь-які доктринальні суперечки щодо моделей ведення лісового господарства. Досвід Румунії пропонує низку критичних уроків для України, зокрема у сфері побудови ефективних механізмів управління природними ресурсами та забезпечення верховенства права.
Система лісового господарства Румунії є прикладом децентралізованого та фрагментованого управління, що поєднує державну та приватну власність та перебуває у постійному балансуванні між економічними вигодами, традиційними практиками і природоохоронними зобов’язаннями перед ЄС. На відміну від централізованої польської моделі лісового сектору чи чітко структурованої німецької системи, румунська модель відрізняється роздробленістю власності, слабким контролем і великими масштабами незаконних рубок.
Romsilva виконує подвійні функції – комерційного оператора та адміністратора природоохоронних територій, що створює внутрішній конфлікт інтересів: фінансові інтереси від продажу деревини часто переважають над екологічними завданнями та зобов’язаннями щодо збереження біорізноманіття.
Експерти відзначають наявність фундаментального розриву між амбітною Національною лісовою стратегією Румунії до 2030 року, яка узгоджується з цілями Європейського Союзу, та новим Лісовим кодексом Румунії. Його ключові нововведення спрямовані на технологічний контроль, зокрема, система SUMAL 3.0 передбачає повну цифровізацію відстеження деревини, у т. ч. обов’язковість встановлення GPS-трекерів на весь транспорт, що перевозить деревину, а також відео- та фотофіксацію вантажів до та після завантаження. Проте, на думку фахівців, Лісовий кодекс не слугує інструментом реалізації стратегічних цілей, а радше їм суперечить, надаючи пріоритет економічним інтересам над екологічними. Найгострішою проблемою є те, що кодекс регулює умови проведення рубок у молодих деревостанах та застосування більш інтенсивних методів лісівництва, де-факто легалізуючи екологічно-шкідливі практики. Внаслідок цих проблем боротьба активістів зміщується з протидії незаконним рубкам до контролю за «законними, проте руйнівними рубками», що ставить під загрозу екологічну стійкість лісових екосистем.
Отже, уроки для України: румунський досвід демонструє, що фрагментація власності та слабкий державний контроль можуть бути не менш проблемними, ніж надмірна централізація. Відсутність чіткої системи розподілу повноважень призводить до хаотичного управління, зростання корупційних ризиків і деградації лісових екосистем.
«В новій редакції Лісового кодексу України необхідно законодавчо закріпити розподіл повноважень, щоб економічні інтереси не переважали над екологічними пріоритетами. Україна має уникнути обох крайнощів – польської централізації та румунської фрагментації й неефективного контролю, – обравши модель, яка забезпечить сталий баланс між господарською діяльністю та охороною природи», – підсумував свою доповідь Іон Дубовіч.
Досвід Польщі
Презентував звіт щодо досвіду адаптації лісового acquis ЄС у національне законодавство Польщі Ігор Соловій.
Він повідомив, що ліси займають близько 30% території цієї країни. Більшу частку становлять державні ліси – 80,7% (76,9% у віданні Державного лісового холдингу Lasy Państwowe (LP)), приватні – 19,3%.
Ключовим документом польської лісової політики є Закон про ліси, який регулює всі аспекти лісового господарства і створює особливий статус Lasów Państwowych, які часто характеризують як «державу в державі». Цей закон критикують за домінування економічної функції над екологічною (як бачимо, це є спільним для всіх трьох презентованих країн). Головним стратегічним документом лісової політики Польщі є Державна лісова політика, яка закріплює модель багатофункціонального лісового господарства.
Згідно доповіді Ігоря Соловія, вступ Польщі до ЄС у 2004 році вимагав імплементації acquis communautaire, включно з екологічним законодавством. Так, Польща була зобов’язана створити мережу Natura 2000, яка накладає низку обмежень. До неї увійшла значна частина лісів LP, включно з Біловезькою пущею. Що цікаво, хоч Польща формально й імплементувала норми ЄС (зокрема ті, що стосуються EUTR/EUDR, зобов’язання щодо обліку і збільшення поглинання CO2 лісами), але практика управління LP залишилася майже незмінною.
Показовим був кейс стосовно Біловезької пущі: у 2016-2017 роках польський уряд та LP різко збільшили рубки в Біловезькій пущі, яка входить до мережі Natura 2000, аргументуючи це боротьбою з короїдами. У відповідь Єврокомісія та екологічні організації подали позов і суд виніс рішення, що Польща порушила Директиву про оселища та Пташину директиву, оскільки не провела належної оцінки впливу на Natura 2000. Значення прецеденту наступне: право ЄС щодо охорони природи має вищий пріоритет за національні рішення з лісового управління навіть під аргументом «санітарних рубок».
Як зазначив Ігор Соловій, Lasy Państwowe часто критикують за те, що це досить закрита структура, яка не враховує думок інших стейкхолдерів, що плани лісовпорядкування не достатньо прозорі. Він розповів, що у польському лісовому господарстві теж є конфлікт між отриманням економічного прибутку і екологічними вимогами. LP має генерувати дохід для покриття своєї діяльності, що створює мотивацію для збільшення лісозаготівель, у той час як ЄС посилює екологічні вимоги: нові охоронні зони, розширення Natura 2000 тощо. Розширення режимів охорони відповідно зменшує прибутки LP, що створює довготривалий конфлікт. Також відсутній механізм компенсації за екосистемні послуги (коли ліс зберігають, а не вирубують), відтак система стимулює продаж деревини. Проте Ігор Соловій відзначив, що, хоч наразі концепція послуг екосистем не є чітко включеною в польське лісове законодавство, яке базується на концепції послуг лісу, однак це, ймовірно, зміниться в майбутньому, оскільки ця концепція використовується у все більшій кількості стратегічних і програмних екологічних документів.
Оскільки неодноразово зазначалося, що саме польська модель лісового господарювання була взірцем для України, професор Соловій представив порівняльний аналіз моделей Lasów Państwowych та ДП «Ліси України», який наочно продемонстрував усі подібності і відмінності.
Також доповідач виділив наступні рекомендації для України, виходячи із польського досвіду:
- Polityka leśną państwa задає стратегічний курс, а Ustawa o lasach забезпечує юридичну основу для його реалізації. Це класичний приклад поєднання «стратегії + закон», який може бути корисним для модернізації Лісового кодексу України.
- Зовнішні експерти вважають, що LP мають надто багато монополії, тому рекомендація для України розділити функції у ДП «Ліси України»: комерційні (лісозаготівля), державний контроль, формування політики та лімітів. Моніторинг лісів має здійснюватися незалежними органами.
- Інтегрувати європейські природоохоронні вимоги до, а не після реформ.
- Забезпечити реальний доступ громадськості до правосуддя і управління. Необхідно впровадити прозорі, обов’язкові та ефективні механізми участі громадськості у розробці та затвердженні планів ведення лісового господарства.
- Прописати статус лісівника (з якою освітою можна отримати ту чи іншу посаду, як часто має відбуватися підвищення кваліфікації тощо).
- Запровадити платежі за екосистемні послуги (компенсації за збереження лісів, біорізноманіття, поглинання СО2).
- Диверсифікувати доходи, щоб охоронні режими не зменшували суттєво фінансову спроможність лісогосподарських підприємств.
Пропозиції та обговорення змін до Лісового кодексу України
Пропозиції змін до глав 7-23 Лісового кодексу України за результатами зібраних думок та пропозицій зацікавлених сторін та виявлених прогалин і невідповідностей чинного Лісового кодексу України представили професори НЛТУ України Іон Дубовіч та Ігор Соловій.
Учасникам семінару продемонстрували презентації із таблицею, де було зазначено назву глави і статті, як вони викладені у діючому Лісовому кодексі і як пропонується це змінити. Пропозицій до нової редакції Лісового кодексу було настільки багато, що їх важко описати в рамках одного матеріалу.
«Наш кодекс потрібно зберегти із необхідними змінами в термінології, додавши додаткові розділи. У більшості статей обов’язково слід враховувати стале ведення лісового господарства, зміни клімату, цифровізацію, екосистемні послуги, реальну картину стану лісів унаслідок війни», – коротко узагальнив нововведення Іон Дубовіч.
Щоб дати загальне уявлення про характер оновлень, наведемо кілька прикладів пропозицій змін. Так, коментуючи статтю 7 Лісового кодексу, Іон Дубовіч зазначив, що хоч назва розділу II звучить як «Права на ліси», правильніше було б її сформувати як «Права на землі лісового фонду України». Відповідно, стаття 7 буде звучати як «Землі лісового фонду України як об’єкт права власності», тобто буде розглядати не ліс як об’єкт права власності, а земельну ділянку, на якій росте ліс, як об’єкт права власності. Відповідно, стаття 8 у новій редакції говоритиме, що у державній власності перебувають усі землі лісового фонду України (а не усі ліси, як це є в діючому Лісовому кодексі), які не належать до комунальної або приватної власності. У статті 12 пропонується замість набуття права приватної власності на ліси змінити на набуття права приватної власності на лісові земельні ділянки. Тобто у більшості випадків «ліс» потрібно буде замінити на «землі лісового фонду України» або «земельні ділянки лісового фонду України».
Серед пропозицій також було об’єднати главу 7 «Встановлення віку стиглості деревостанів, норми використання лісових ресурсів» із главою 8 «Лісовпорядкування», адже питання встановлення віків стиглості, обґрунтування та внесення змін до розрахункової лісосіки входить до компетенції лісовпорядкування, що, зокрема, зазначено в статті 46 в главі 8.
Статтю 49 Лісового кодексу «Завдання лісового кадастру» пропонується доповнити наступним: «Державний лісовий кадастр оновлюються на постійній основі, але не рідше одного разу на рік для основних показників лісового фонду та не рідше одного разу на п’ять років для детальних характеристик лісових ділянок. Дані кадастру мають статус офіційної державної статистичної інформації».
Нижче можна переглянути декілька пропозицій внесення змін до Лісового кодексу України, які стосувалися лісової сертифікації, інвентаризації та обліку лісів, державного лісового кадастру, моніторингу лісів тощо.
Також пропонується нова редакція глави 11 «Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок, визначення місць будівництва об’єктів, що впливають на стан і відтворення лісів», яка є однією із найважчих глав, адже питання зміни цільового призначення земельних лісових ділянок є актуальним і тісно переплітається із суміжним законодавством, зокрема із Земельним кодексом.
Якщо коротко описати зміни у новій редакції глави 11 порівняно з чинним Кодексом, то це:
- Вимога «Суспільної необхідності» (Ст. 57): у чинному Кодексі зміна призначення дозволена досить широко. Нова редакція звужує це право лише до критичних потреб держави (оборона, дороги, заповідники).
- Заборона житлової забудови (Ст. 57, п. 3): пряма заборона переводити лісові землі під котеджні містечка, що є однією з найбільших корупційних проблем.
- Сервітути замість вилучення (Ст. 62): акцент зміщено на те, що для прокладання кабелю чи трубопроводу не треба забирати землю у лісовласника — достатньо оформити право проходу (сервітут). Земля залишається в лісовому фонді України.
- Екологічна компенсація (Ст. 59): кошти від втрат виробництва «маркуються» і йдуть виключно на створення нових лісів, що відповідає європейському принципу боротьби зі знелісненням «No net loss» (немає чистих втрат площі лісів).
Також є новий варіант глави 19 «Економічне стимулювання заходів з відтворення лісів», де вказано мету та завдання економічного стимулювання, форми та інструменти стимулювання, порядок надання підтримки та критерії відбору. Зокрема, пріоритет надається проєктам, що спрямовані на відновлення деградованих земель, підвищують біорізноманіття, забезпечують значні вуглецеві вигоди, передбачають участь місцевих громад, мають механізми довгострокового моніторингу та гарантії нереверсії. Також у новій версії глави 19 написано про підтримку місцевих громад та малих власників, прозорість та моніторинг фінансування.
Слід зазначити, що Іон Дубовіч та Ігор Соловій представили абсолютно нові розроблені глави до Лісового кодексу України, які ще потребують удосконалення і широкого обговорення. Ці нові глави стосуються адаптації лісів до змін клімату та вуглецевого регулювання (акцентується роль лісів у пом’якшенні наслідків зміни клімату), обігу деревини та системи належної перевірки, екосистемних послуг та фінансування, наукового забезпечення і лісового консалтингу. Також розроблені перехідні положення про набуття чинності, про врегулювання правового статусу самозаліснених земель (пропонується протягом трьох років з дня набрання чинності нового Лісового кодексу переведення самозалісених сільськогосподарських земель у категорію лісових здійснюється за спрощеною процедурою без відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва за умов, визначених Кабінетом Міністрів України), гармонізацію із суміжним законодавством.
Після презентації пропонованих змін та оновлень до Лісового кодексу України відбулася предметна дискусія усіх зацікавлених сторін, які висловлювали своє бачення, коментарі та оцінку стосовно почутого та побаченого.
В кінці семінару організатори заявили, що відкриті до всіх конструктивних пропозицій, планують узагальнити все те, що обговорювалося, в одному документі – драфті рекомендацій щодо вдосконалення чинного Лісового кодексу і лісового законодавства України в цілому, і обговорити його із ширшим колом стейкхолдерів.
