Минулого та позаминулого року Кабмін на час опалювального сезону забороняв на експорт дров. Чи варто Україні і цього року запроваджувати нульові квоти на експорт?
Вочевидь зима буде складною. Зруйнована значна частина об’єктів енергозабезпечення. Але чи вирішити проблему дровами? Як свідчить досвід минулого та позаминулого року, заборона лише зменшить доходи лісових господарств та значної частини деревообробників. Постраждають місцеві та державний бюджети.
Дров’яна деревина розділяються на паливну та промислову. Перша здебільше викупається населенням та соцсферою. Друга – декількома великими підприємствами для виготовлення плитної продукції (фанера, ДСП, тощо).
З 2022 року обсяг продажу дров паливних в Україні зменшуються. В минулому році продали 3 млн м3 – на 0,5 млн м3 менше ніж торік. За три квартали цього року реалізація у найбільшого лісокористувача ДП «Ліси України» ледве дотягнула до 2 млн м3.
Причина досить проста. Кількість домогосподарств, які використовують дрова не збільшується. Навіщо купувати дрова, якщо є газ за фіксованою для побутових споживачів ціною? За словами керівника НАК «Нафтогаз України» Олексія Чернишова, компанія цьогоріч наростила видобуток природного газу і має намір пройти зиму за рахунок лише українського палива. На крайній випадок у «Нафтогазі» збираються закупити європейський ресурс за кредитні кошти. Ціну на газ до принаймні до завершення опалюваного сезону не зростатиме.
Обсяг реалізації «промислових» дров другий рік поспіль залишається стабільним. У минулому році – 3,6 млн м3, за три квартали цього року ДП «Ліси України» реалізовано майже 2,8 млн м3 (за підсумками 2024 року державна компанія за прогнозами реалізує той самий обсяг, що і торік). Але стабільність досягнута завдяки експорту. За 8 місяців 2024 року його обсяг склав приблизно 370 тис. м3.
А що з цінами? Порівняно з минулим роком середня ціна паливних дрова майже не змінилась, натомість промислова сировина подешевшала приблизно на 14%. Якщо рахувати в євро, різниця між середніми цінами 2022 і 2024 року складає понад 20%.
Чому падають ціни у промисловому сегменті? Тому що ресурсу на українському ринку навіть попри експорт більше, ніж він здатний спожити.
Повертаємось до головного питання. Чи варто забороняти експорт? Чи впливає він на забезпечення паливними дровами українських споживачів?
1. Від загального обсягу реалізації дров експорт складає менше 10%. У то же час наразі лише лісовими господарствами ДП «Ліси України» створений резерв у понад 500 тис. м3, якого має вистачити на декілька місяців споживання навіть якщо більше нічого не заготовляти.
2. Для опалення українськими споживачами купується в основному деревина твердих порід, на хвойні породи, як правило, попит досить низький. На експорт з України навпаки поставляються дрова промислового використання, в основному більш дешева «хвоя».
3. Європейські споживачі відмовились від українських паливних дров – доставка з України робить їх надто дорогими, є більш дешевий місцевий ресурс.
4. До війни дрова з України активно поставлялись у Туреччину, було декілька великих споживачів української сировини в ЄС. На сьогодні практично єдиний споживач дров з України – це румунський завод відомого виробника плитної продукції. Всі інші перейшли на місцеву сировину.
5. На відміну від дров Кабмін не запроваджував заборону на експорт пелет та гранул, що не призвело до дефіциту на внутрішньому ринку.
Заборона експорту жодним чином не впливає на забезпеченням української соцсфери та населення паливними дровами. Проте може спричинити низку інших негативних наслідків.
1. Продовжиться падіння цін на промислові дрова на внутрішньому ринку, лісові господарства зменшать відрахування у бюджет.
2. Зазвичай при виготовленні плитної продукції використовують на лише промислові дрова, але й тріскі та інші відходи деревообробки. Падіння цін на дрова потягне падіння цін на відходи, тобто ще зменшить рентабельність роботи більшості малих та середніх підприємств, скоротить попит на круглу деревину.
3. Європейські споживачі остаточно відмовляться від роботи з українською сировиною, бо їм потрібні стабільні поставки, а на європейському ринку надлишок власної деревини.
4. Кілька великих українських «плитників» фактично монополізують державний ресурс.
Експорт промислових дров у досить невеликих об’ємах як сьогодні це єдина можливість формувати конкурентний ринок та ринкові справедливі ціни на державний ресурс.
Зазвичай організацією експортних поставок з України займались місцеві посередники. Нерезиденти купували у них продукцію на кордоні. Цього року нерезиденти почали виходити на біржові торги. Поки що частка іноземців біля 10%, але вона зростає.
Поява нерезидентів пов’язана з тим, що потреба у посередниках зникає. ДП «Ліси України» надає покупцям повний обсяг послуг із завантаження та митного оформлення. Не потрібно ні з ким ні про шо домовлятись. Виключаються корупційні ризики. Прозорість не лише торгів, але й всіх подальших процесів збільшує доходи держави від експортних операцій.
А якщо нерезиденти спробують скупити всі українські дрова? Це неможливо – іноземні компанії допущені лише до додаткових аукціонів, на які виставляється раніше не проданий, або додатковий обсяг ресурсу.
Підсумовуючи зазначу, на ринку сьогодні є баланс між попитом та пропозицією. Вибудовуються прозора система відносин із європейськими споживачами, які почали отримувати сировину напряму. Збільшуються відрахування у державну скарбницю. Натомість під гаслами про посилення енергетичної безпеки ризикуємо вбити всі здобутки та напрацювання.
Юрій Корольчук,
член Наглядової Ради
Інституту енергетичних стратегій
Джерело: Корреспондент.net
