До такої мети прагне SIA Planka ‑ підприємство, де працюють дві інноваційні лісопильні лінії.
Маленьке латвійське містечко Кулдига відоме на увесь світ своїм водоспадом ‑ його ширина 249 м. Але серед деревообробників Кулдига не менш відома адже тут знаходиться підприємство SIA Planka! Його власник Дзінтарс Кнупке ще в 2007 році, одним з перших у Латвії, установив лісопиляльну лінію Wood-Mizer LT300, оскільки зрозумів, що ця технологія може приносити чималий прибуток завдяки економічності й здатності випилювати більше коштовного пиломатеріалу з кожної колоди.
На запрошення компанії Oberts, що представляє Wood-Mizer у Латвії, ми відправляємося в гості до Planka і з перших вуст довідаємося, що нового відбулося на виробництві останнім часом.
Інновації та вдосконалення
«Дещо нове є», ‑ посміхається Дзінтарс Кнупке, ведучи нас у лісопиляльний цех, де з 2013 року працює тарна лінія Wood-Mizer SLP.
LP означає «Smart Log Processing» ‑ «Розумна переробка колод». Під такою назвою Wood-Mizer випускає лісопиляльні лінії, що складаються із трьох верстатів, з’єднаних транспортними конвеєрами. Колоди малого діаметру, не більше 40 см, складують на рампі, звідки робітник вивантажує їх по одній у V-подібний жолоб, на дні якого прокладений ланцюговий конвеєр. Перший верстат у лінії ‑ це TVS, вертикальна двоголовкова пилорама. Вона відпилює два горбилі від колоди, перетворюючи її на двокантний брус. Потім наступний робітник перевертає колоду на конвеєрі на 90˚ і пропускає її через другий верстат ‑ SVS, вертикальну одноголовкову пилораму. Звідси трикантний брус попадають у шестиголовковий стрічковий верстат, де за один прохід із бруса отримують шість тарних дощечок.
«Я консультувався з Oberts і навіть їздив у Німеччину на виставку LIGNA у 2013 році, щоб подивитися, як працює автоматизована лінія SLP2, ‑ розповідає Дзінтарс. ‑ Зрештою, я знайшов рішення як покращити мою лінію SLP і переробив її на більшу довжину розпилювання ‑ 3,6 м. Розпилювання довших колод має сенс. А наприкінці лінії в мене встановлений чотирипилковий торцювальний верстат, ‑ пояснює Дзінтарс. ‑ Пиломатеріал виходить хорошої якості, і під час торцювання за один цикл заготовка перетворюється в три тарні дощечки заданого розміру».
Таким чином, колоди діаметром від 10 до 40 см переробляють на тарній лінії, а всі великі колоди діаметром більше 40 см відправляють на LT300. Після восьми років безперебійної експлуатації цей верстат усе ще в строю й відмінно справляється з роботою.
«Так, LT300 виявився надійним верстатом. Перший серйозний ремонт із заміною двигунів для переміщення пиляльної головки знадобився торік, тобто після семи років безперервної експлуатації», ‑ стверджує Дзінтарс.
Тепер, з появою нової тарної лінії, продуктивність підприємства збільшилася на 40%. Лінію обслуговують 8 осіб, в тому числі й робітники на дільницях торцювання та пакування. За зміну вони виготовляють 14‑15 м3 тарної дощечки, а разом з матеріалом другого сорту денний обсяг доходить до 18 м3.
Вілмарс Янсонс, власник SIA Oberts і представник Wood-Mizer, пояснює: «Ці дві лінії, LT300 і SLP ‑ функціонально доповнюють одна одну. Одна розпилює колоди великого діаметру, а інша – тонкомір. При цьому обидві використовують ті самі стрічкові пилки. Це вузькі пилки, які роблять тонкий пропил. Від малих колод прибуток можна отримати лише тоді, коли розпилюєш їх дуже акуратно й майже нічого не викидаєш у відходи».
«Так, ми використовуємо пилки Wood-Mizer і загострюємо їх по 70 штук за день на найкращих верстатах Wood-Mizer для загострення й розведення», ‑ підтверджує Дзінтарс Кнупке.
Економічність – важливий фактор
«Дзінтарс робить дуже розумно, ‑ продовжує Вілмарс Янсонс. ‑ Фактично, він починає заощаджувати ще на стадії закупівлі деревини. Він купує місцевий ліс, переважно хвойні породи, без сортування, а вони коштують дешевше, ніж якби він замовляв певні діаметри. Тобто він бере деревину будь-якого діаметру і сортністю, тому що, завдяки цим двом лініям, він спроможний переробити її та отримати прибуток».
«Я вже 25 років займаюся деревообробкою, і колись ми особливо не думали про економію. Привезли колоди ‑ треба розрізати, а відходи ‑ у пічку, ‑ згадує Дзінтарс. ‑ Але з того часу я спостерігаю, що з кожним роком колоди стають усе тоншими й дорожчими. Товсті колоди складають усього 10‑15% наших запасів».
Дзінтарс підтримує значний обсяг сировини, майже на чверть мільйона євро, щоб компанія працювала ритмічно, як годинники, адже в лісозаготівельному сезоні є дві пори року, щоб запастися деревиною: наприкінці зими, коли ще є мороз, і влітку, коли ліс уже висох.
До появи лінії SLP тарну дошку тут виготовляли лише з обапола, а найчастіше замовляли подрібнювач і переробляли відходи на тріску, за якою клієнти приїжджали навіть із Клайпеди, а це шлях завдовжки 200 км. Однак кілька теплих зим поспіль, фактично, «вбили» попит на цю продукцію ‑ тріска більше нікому не потрібна.
Ринок спонукає до змін
У цій ситуації підприємство Planka гнучко реагує на зміни ринку й випускає багато спеціалізованої продукції на експорт, не тільки тарну дошку. Наприклад, тут роблять піддони для німецької металообробної промисловості, настил для проїзду важкої техніки заболоченою місцевістю, огорожу для автомобільних доріг в Англії, і ще різні замовлення для покупців в Ірландії, Шотландії, Франції.
«Дочка зараз вчиться, і ми із дружиною сподіваємося, що після закінчення навчання вона буде працювати в SIA Planka, займеться комунікаціями із клієнтами, щоб замовлень було ще більше», ‑ посміхається Дзінтарс.
Він бере олівець і аркуш паперу й малює схему розпилювання колоди: «Із центральної частини ми виготовляємо піддони, з обапола випилюємо підгорбильну дошку. Те, що залишився, можна ще раз пропустити через верстат і зробити планку. А отут ‑ Дзінтарс відзначає чотири квадратики по кутах ‑ є ще можливість випиляти рейки. У такому випадку подрібнювач взагалі не потрібне. Це практично 100% переробка деревини на продукцію», ‑ резюмує Дзінтарс.
Як видно, саме життя змушує деревообробників ставати екоорієнтованими підприємцями. Інакше просто нічого не заробити.
Побажаємо успіхів SIA Planka ‑ компанії, що вправно вловлює нові тенденції на ринку, грамотно інвестує й, в кінцевому підсумку, завдяки своїй орієнтації на повну переробку сировини, дбайливо ставиться до коштовних лісових ресурсів Латвії.
