Газета «Природа і суспільство»
Популярність деревних брикетів зумовлена високими корисними властивостями.
Зберігання брикетів не вимагає багато простору в будинках чи комерційних приміщеннях, а зола становить усього 1% від початкового обсягу. Яке місце посідають деревні брикети на ринках біопалива в Україні і Європі?
Дрова vs брикети
Серед альтернативних енергоресурсів, які цілком можуть стати заміною традиційним дровам, деревні брикети є чи не найбільш популярними. Великою мірою цьому сприяють їх енергетичні характеристики: полум’я від горіння брикетів рівне, вони не «стріляють», не іскряться і майже на дають диму. Деревні брикети містять не більше 10% вологи, тоді як звичайні дрова навіть із високим рівнем просушки мають вологість не вище 20%, що є доволі критичним показником. Велика частка води і вміст домішок засмічують димарі, що потребує їх ретельного обслуговування та постійного контролю. Деревні брикети практично не створюють проблем із золою і видаленням залишків продуктів згорання з димоходів, оскільки після їх згоряння попіл становить не більше 1% використаного обсягу.
Брикети та гранули з деревини з огляду на їх більш високу теплотворну здатність, меншу вологість та загалом вищу енергетичну щільність (ГДж/м3) вважаються «кращим» твердим біопаливом у порівнянні з не ущільненими видами біомаси та біопалива. Висока щільність забезпечує більше теплоутворення і, відповідно, економічність їх використання. Наприклад, одна тонна деревних брикетів дозволяє отримати приблизно 5000 кВт енергії. Через ці властивості деревні брикети все більше використовують не лише для мангалів, камінів, твердопаливних котлів при опаленні котеджів, але й на промислових підприємствах, котельнях та теплицях.
Однак, не всі деревні брикети однакові за якістю. Навіть брикети однієї форми і з одного і того ж матеріалу можуть відрізнятися зольністю, вологістю і температурою горіння. Все залежатиме від якості підготовки вихідних матеріалів, ступеня сушіння і пресування, а також зберігання готових виробів. Сьогодні є три основні форми брикетів: Рini-kay (у формі квадрата або шестигранника з отвором по центру), RUF(форма цеглини), Nestro (форма циліндра). Втім сама форма не впливає на їх хімічний склад, а головна відмінність полягає у максимально допустимій щільності брикету, яку можна досягти. Чим вища щільність брикету, тим більша його тепловіддача. Найвищу щільність мають брикети Pini-kay, найнижчу – RUF.
Найбільший споживач – Європа
Практична Європа давно вже використовує для опалення біотопливо з відходів. Постійне зростання ціни на традиційні види енергоресурсів (газ, вугілля, нафта) та посилення контролю за шкідливими викидами змушує більшість країн ЄС переходити на альтернативні джерела енергії, у тому числі, й деревні брикети, потреба в яких з року в рік лише зростає. Значний поштовх цій тенденції був даний з прийняттям у 2009 році Директиви 2009/28/ЄС про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел. За даними Євростату, у 2017 році на частку деревини та виробів із деревини припадало майже половину валового внутрішнього енергоспоживання ЄС у сфері відновних джерел енергії.
Сьогодні основними покупцями деревних брикетів в ЄС є Польща, ФРН, Швеція, Австрія, Велика Британія, а також країни Балтії. Попит на це біопаливо щорічно зростає і значно перевищує пропозицію. За деякими прогнозами, до 2020 року цей показник споживання деревних брикетів може досягти 24 млн тонн, що майже вдвічі більше, ніж минулого року. Така ж тенденція спостерігається у світовому масштабі, де, крім Європи, найбільшими споживачами є США і Канада.
Найбільшими постачальниками імпортованих брикетів є прибалтійські країни, зокрема, Латвія і Естонія, поставки з яких здійснюються морським транспортом. Певну частку ринку ЄС забезпечують і місцеві виробники (ФРН, Швеція, Польща, Фінляндія).
Хоча основним напрямком використання деревних брикетів є опалення приватних будинків, у деяких країнах ЄС їх також застосовують для отримання теплової та електричної енергії в промислових масштабах. За даними Євростату, частка деревної біомаси в енергетичному балансі країн ЄС у 2015 р. становила 5,9%, а на сьогодні вже перевищує 7%.
Український ринок: в очікуванні переорієнтації
В Україні ринок деревних брикетів також показує позитивну динаміку. Періодичне зростання цін на традиційне паливо та збільшення кількості заміських будинків є головними передумовами попиту на цю продукцію. Бізнес із виробництва і продажу деревних брикетів доволі прибутковий, тому кількість компаній, які здійснюють таку діяльність, постійно збільшується.
За даними Українського біопаливного порталу, станом на 2017 рік, зафіксовано 181 діюче виробництво брикетів RUF, Pini-kay, Nestro.
Найбільш популярним типом деревного брикету у виробників є Pini-kay, частка якого становить 48% від загальної кількості виробленого обсягу. Регіонами найбільшої концентрації виробництва деревних брикетів у минулому році були Київська, Житомирська, Черкаська та Вінницька області, а сукупний потенціал по всіх областях України перевищив 12 тис. тонн/міс.
Особливістю виробництва деревних брикетів в Україні є його регіональна нерівномірність і відносна роз’єднаність, а також значна кількість невеликих за масштабом підприємств.
Ціни на цей вид біопалива варіюються залежно від сировини, виробника і регіону. Коливання спостерігається також і протягом року, зокрема, ціни зростають у опалювальний сезон за рахунок зміни балансу попиту і пропозиції. Крім того, на кінцеву ціну впливають умови поставки та логістика. На початок вересня поточного року діапазон цін на деревний брикет, в залежності від його типу, варіювався:
– Nestro – 3000–4000 грн/т;– RUF – 3500–4500 грн/т;– Pini-Kay – 3500–5000 грн/т.
На жаль, точної статистики щодо поточного обсягу використання деревних брикетів поки що не має, але за деякими оцінками, для потреб індивідуального опалення він може становити близько 500 тис. тонн/рік. Виходячи з наведеної вище статистики виробництва, можна стверджувати про наявність великого потенціалу для розвитку ринку деревних брикетів. Втім, населення поки що не квапиться масово переходити на біопаливо і великою мірою це пов’язано з малою поінформованістю щодо переваг біопалива, зокрема, деревних брикетів, перед традиційними дровами. Тому значна частка їх експортується до європейських країн.
Наостанок зазначимо, що, незважаючи на низку проблем, частина з яких вказана вище, цей сегмент біопалива продовжує розвиватися. Висока окупність, простота використання і відносна цінова доступність рано чи пізно стануть додатковою перевагою деревних брикетів як для побутових, так і промислових споживачів теплоенергії. В окремих випадках, за сукупністю переваг та у порівнянні з традиційними джерелами енергії, деревні брикети можуть бути рентабельнішими, ніж деякі новітні технології. Тому створення сприятливих умов на внутрішньому ринку та інформаційна підтримка дасть поштовх переорієнтації значної частини експорту цього виду біопалива на продаж українському споживачеві. В кінцевому результаті це сприятиме не лише раціональному використанню відходів деревопереробної галузі, а й покращенню екологічної ситуації за рахунок відмови від більш шкідливих джерел енергії.
