Коментар Василя Масюка на звинувачення лісівників у нелегальних рубках на підставі недолугого закону

Британська газета «The Guardian» написала, посилаючись на розслідування організації із захисту довкілля «Earthsight», що в Україні практикується заготівля деревини, яка шкодить природі. Мовляв, користуючись лазівками в законі, лісоруби вдаються під виглядом санітарних рубок до лісозаготівель під час так званих «тихих періодів», коли птахи й звірі активно розмножуються, отож лісотехнічні роботи в цей період заборонені законом, бо шум шкодить лісовій фауні. Публікація, як і розслідування «Earthsight», виявилися резонансними. На них відреагувала заявою міжнародна організація FSC, що переймається питаннями сталого розвитку та управління лісами (має представництво в Україні), котра визнала, що справді в Україні недосконалі закони щодо лісокористування, й заявила про намір вжити додаткових заходів «з метою забезпечення цілісності ланцюга постачання деревини в Україні та інших районах із високим ризиком». Відреагувала й шведська «ІКЕА», заперечивши закид в її бік, що вона послуговується незаконно заготовленою українською деревиною. Аби знати позицію щодо розслідування «Earthsight» вітчизняних лісівників, звинувачених європейцями у незаконних рубках, ми звернулися за коментарем до авторитетного експерта лісопромислового комплексу, голови Громадської ради при Держлісагентстві України, редактора газети «Деревообробник» та журналу «Меблеві технології» Василя Масюка.

Його переконання однозначно категоричне: висновки, які робить у звіті про  своє розслідування «Earthsight», не є правдивими, бо саме дослідження є псевдодослідженням, оскільки його методи неетичні. Насправді, це ніщо інше,  як набір брехні й маніпуляцій у перемішку з певними фактами, покликаний очорнити Україну як потенційно потужного виробника меблів.  Дослідження, про яке мова, завдає удару вітчизняній меблевій та деревообробній промисловості, кидаючи тінь на походження нашої деревину, переважна більшість якої заготовляється й реалізується легально. 

–  Українське законодавство щодо лісокористування дійсно недосконале, але не в тому сенсі, на якому акцентується «Earthsight». Скажу більше, є й такі непродумані як слід положення в деяких законах, а то й закони загалом, яких краще й не було. Приміром, закон, про так званий «період тиші», на який посилаються європейські «дослідники». Він забороняє лісівникам проводити будь-які лісогосподарські роботи з 15 квітня до 15 червня, коли у лісової живності активний період розмноження. Я з приводу цього закону сумно жартую, що його метою є створення пташкам комфортних умов для «сексу». Але ж коли в цей період лісівники бачать, що виникає загроза лісової пожежі чи почалося нашестя короїдів, чи проявилися руйнівні деревні хвороби, – вони не можуть бездіяльно спостерігати за такими напастями, що загрожують завдати величезних збитків. Оперативно протидіючи постійно виникаючим загрозам для лісу, лісівники можуть бути звинувачені, що порушують період лісової тиші. Парадокс, правда ж?

– І як мав би бути правильно виписаним закон, аби позбувся такої парадоксальності?

– Можна взагалі обійтися без такого закону. Мало б даватися право лісівнику-професіоналу, виходячи із розуміння ним лісової ситуації, самому, як відповідальному за ліс, приймати рішення, коли і як проводити лісотехнічні роботи, яких природоохоронних заходів уживати. Лісівник діє, як лікар. Ви на щось йому поскаржилися, і він, розуміючи симптоми хвороби, вирішує, як ефективніше їй протидіяти. 

– Заготовлена деревина  – це гроші, це спокуса, і де впевненість, що всі лісівники добросовісно виконуватимуть свою роботу і що під виглядом потреби у тих же санітарних рубках не рубатимуть ліс незаконно? Як це проконтролювати? 

– Лісівнику-професіоналу, як і лікарю, треба довіряти. Його знанням, досвіду, зрештою професійній та громадянській відповідальності. Мета роботи лісівника – передусім забезпечення країни деревиною. І якщо він бачить, що на якійсь ділянці лісу є загроза його знищенню чи пошкодженню, він повинен вжити невідкладних заходів для запобігання загрозі чи усунення її. Не зважаючи в такому випадку на те, що його вимушені дії будуть некомфортними лісовим тваринам, бо загрози лісу є ж і загрозами їхньому життю. Тут уже з їхньою комфортністю рахувати не доводиться. Часом доводиться терміново вдавати і до оперативних – знову звернуся до медичної аналогії – заходів. До вирубки здорових дерев, поки вони не зазнали псування, приміром, тим же короїдом. Або до вирубки з метою створення захисних протипожежних (так званих мінералізованих) смуг, коли засуха загрожує виникненням пожеж. Щоб виконати ці запобіжні дії, лісівник у когось ще повинен питати дозволу, з кимось це узгоджувати? 

І тут у черговий раз ми бачимо парадоксальність згадуваного закону про «тихий пероід». Посилаючись на цей недолугий закон, європейці (не виключення й «дослідники» «Earthsight») вважають деревину, вимушено зрубану в таки період, незаконною, нелегальною. Попри те, що цей закон, який забороняє вирубки в «тихий період» –  якщо його чітко дотримуватися, – по суті, унеможливлює захист лісу, коли для того виникає реальна потреба, отже заважає нормальному веденню лісового господарства  й фактично дає «зелене світло» нищенню українських лісів, а відтак і завдаванню державі значних збитків. Якщо лісівники не виконують вчасно санітарних рубок, то тим самим піддають ліси серйозним небезпекам – тим же пожежам, бактеріологічним загрозам.

Лісівники та мисливці, одні з найкращих природолюбів, з якими я мав нагоду спілкуватися. Вони не тільки люблять природу на словах, але й піклуються про біорізноманіття лісової живності. Якщо на підпорядкованих їм лісових ділянках є червонокнижні тварини, то місця скупчення таких тварин відмічені на їхніх лісівничих мапах як біотопи, які лісівники завжди стараються обминати, виконуючи лісотехнічні роботи. І така вибірковість, а не тотальна заборона на лісотехнічні роботи є єдино правильним екологічним підходом до справи. В таких ізольованих зонах лісотехнічні роботи не проводяться класичним способом і виконуються тільки з урахуванням необхідних для збереження рідкісного виду рослин чи тварин вимог.

– Отже, поки чинний закон, «сприяючий пташиному сексу», то за європейськими стандартами українська якісна промислова деревина, вимушено заготовлена у весняно-літній «тихий період», не може експортуватися, бо вважається нелегально заготовленою. Як і вироби з неї, якщо досліджується ланцюжок поставок деревини…

– Зараз з України взагалі не експортується деревина в необробленому вигляді (круглі лісоматеріали),  через це всередині країни спостерігається її надлишок. А заборона експорту тільки обмежує наші ринкові можливості. 

Але  найнеприємніше, що британські псевдодослідники паплюжать нашу країну, наші меблярство, деревообробку та лісове господарство. Будь-яка деревина, яку меблеве чи деревообробне підприємство легально купило в лісогосподарського підприємства, є легальною. Добросовісний набувач деревини (меблевик чи деревообробник) не повинен перевіряти чи контролювати, якими методами, коли і ким ця деревина заготовлена. За це відповідають лісівники, які працюють під пильною увагою громадськості, правоохоронних та інших контролюючих органів. А наявність у лісогосподарського підприємства сертифікату FSC – це одне з найкращих підтверджень, що заготована деревина легальна, й господарювання на цій лісовій ділянці ведеться методами сталого лісового господарства. Тому я закликаю меблевиків, деревообробників, лісівників громадою виступити проти брехливих «досліджень» «Earthsight» та пояснити суспільству, що це – маніпуляція.

Є й інший сумнівний закон, який вимагає від лісівників робити оцінку впливу на довкілля, перш ніж вдаватися до санітарних вирубок. Він не лише сумнівний, а й, на мою думку, такий, що породжує корупцію, оскільки передбачає конфлікт інтересів. Лісівники й без нього, і до нього у своїх довготермінових планах лісовпорядкування завжди передбачали впливи планових рубок головного користування на довкілля, на стан водних ресурсів. Новий закон зобов’язує лісівників повторно робити те, що ними вже й без нього давно зроблено й робилося завжди, та ще й оплачувати виконання такої повторної оцінки екологам, на яких покладено її робити. Правильним буде: лісове господарство вивести з-під дії цього закону, як такого, що безпідставно збільшує собівартість деревини для меблевиків та деревообробників.

Поширити статтю
Leave a comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *