Під час Міжнародної кластерної конференції лісопромислового сектору, яка відбулася в рамках виставки «Lisderevmash» в Києві, із доповіддю «Деревообробна галузь в економіці України: стан та перспективи» виступили науковці кафедри технології меблів та виробів із деревини НЛТУ України.
Лісовий сектор часто недооцінюється, проте є важливою частиною національної економіки
Василь Солонинка, доцент кафедри ТМВД НЛТУ України, під час свого виступу зауважив, що деревообробна галузь України доволі часто недооцінюється як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні.
Він також повідомив, що для того, щоб чисельно оцінити та представити деревообробну галузь і лісовий сектор України в цілому, науковці НЛТУ України провели невеликий аналіз за даними 2021-2022 рр., наведений нижче.
«Згідно проведеного аналізу, ми бачимо, що в економіці нашої держави є такі промислові гіганти, як енергетична галузь, як металургія, із якими конкурувати деревообробній галузі фактично неможливо», – пояснив результати Василь Солонинка.
Проте, якщо порівняти обсяги продукції, які виготовляють підприємства лісового сектору (деревообробні, меблеві підприємства, паперова та поліграфічна діяльність), то, за словами науковця, обсяги реалізованої продукції як до повномасштабного вторгнення, так і в перший рік повномасштабної війни, суттєво не поступаються навіть такому гіганту української економіки як машинобудування. Якщо ж порівнювати із секторами легкої промисловості, то лісовий сектор значно їх перевищує за обсягами реалізованої продукції, що дає підстави говорити, що деревообробна галузь і лісовий сектор є доволі суттєвою, хоч і не найзначущішою часткою в економіці України.
Згідно презентації, підготованої вченими кафедри ТМВД НЛТУ України, загальний обсяг реалізованої промислової продукції у 2021 році склав 3589,38 млрд грн, а у 2022 році – 2811,57 млрд грн. Показники обсягів реалізованої лісовими господарствами продукції були такими: 2021 рік – 20,48 млрд грн, 2022 рік – 21,58 млрд грн.
Як повідомив Василь Солонинка, до повномасштабного вторгнення і у 2022 році частка деревообробних, меблевих і поліграфічних підприємств в економіці України становила 4,5-5%. Проте є один нюанс: за словами вченого, якщо проаналізувати частку деревообробної галузі навіть під час всіх попередніх економічних криз різних років, то саме сектор деревообробки менш відчутно реагує на різні потрясіння, які є в середині держави, навіть зараз, в умовах повномасштабної війни, коли є руйнування підприємств, інфраструктури та існуючих зв’язків.
«Саме деревообробні підприємства є одними із найменш чутливих, – розповів Василь Солонинка. – Окремі галузі навіть інколи демонструють хоч невеличке, але зростання в такі кризові періоди».
Потрібно починати змінюватися
Безперечно, основним і найбільш суттєвим сьогоднішнім викликом є війна, яка змусила деревообробний сектор багато в чому змінюватися та пристосовуватися.
«Але війна – це процес не вічний, а тимчасовий, і рано чи пізно вона завершиться, – сказав під час доповіді Василь Солонинка. – І після цього постане питання: куди нам рухатися і що робити? Звісно, є велика надія на інвестиції, які будуть заходити ззовні».
Проте, за словами науковця, попри загальне переконання, що закордонний інвестор інвестуватиме у висотехнологічні галузі, наприклад, виробництво мікрочіпів, цього не станеться. Найбільш пріоритетними галузями в економіці України в плані інвестицій будуть харчова (яка і нині займає доволі суттєву частку), будівельна (де деревообробний сектор теж має частку у вигляді дерев’яного домобудування), легка промисловість і видобувна.
Окрім того, одним із секторів, куди можна буде залучити інвестиції, це буде деревообробний сектор і меблеве виробництво, оскільки вони при відносно невеликих інвестиціях при правильному підході дають змогу отримати великі прибутки і забезпечити певну кількість робочих місць.
«Виходячи із цієї перспективи, постає питання, що робити і куди рухатися. Змінюватися потрібно вже тепер, не чекаючи, коли закінчиться війна, тому що це приблизно ситуація як в спорті: якщо ви не знаєте, коли відбудуться змагання і перестанете тренуватися, то, коли прийде час, до змагань ви будете неготові. Так само і деревообробний сектор повинен вже, незважаючи на складність всіх умов, починати змінюватися», – сказав Василь Солонинка.
У лісовому секторі є велика кількість внутрішніх протиріч
Для того, щоб розуміти, що слід змінити, необхідно оцінити, як на сьогоднішній день функціонує деревообробка і лісовий сектор в цілому. Науковці НЛТУ це зробили і дійшли висновку, що є велика кількість внутрішніх протиріч, які існують в системі деревооброблення зокрема і лісового сектору загалом.
«Ці протиріччя виникають на різних ланках між різними складовими цього сектору: між деревообробними підприємствами і ДП «Ліси України», є проблема з логістикою, проблема комунікації органів місцевого самоврядування з деревообробними підприємствами тощо, – розповів під час свого виступу Василь Солонинка, – Окремими факторами ще є заборона експорту лісу, яка незабаром перестане діяти, ринок деревини – одне із нинішніх найболючіших місць, тобто це правила роботи на цьому ринку, прозорість його роботи таким чином, щоб це було вигідно всім: і деревообробникам, і тим, хто заготовляє сировину, ну і в цілому, щоб виграла держава і економіка держави загалом».
Щоб вирішити ці всі протиріччя, потрібно розглянути те, як сьогодні функціонує деревообробна та меблева галузі.
«Нині деревообробна та меблева галузі контактують з двома іншими учасниками екосистеми – ДП «Ліси України» та біржі. В ідеалі, якщо б всі ці учасники гармонійно взаємодіяли між собою, вигоду отримували би всі і держава в цілому. Проте існує ціла низка суперечностей, пов’язаних з певними структурними особливостями», – пояснив Василь Солонинка і продемонстрував те, що він мав на увазі, на схемі нижче.
За словами науковця, здорова конкуренція завжди стимулює розвиток і сприяє економічному та технологічному розвитку та зростанню підприємств.
«Всі з наведених ланок на схемі забезпечують функціонування лісового сектору України та здійснюють взаємний влив одне на одного. Успішність функціонування системи в цілому залежатиме як від успішності кожної окремо взятої галузі, так і від їх здатності до спільного взаємовигідного розвитку», – сказав Василь Солонинка під час доповіді.
Науковці НЛТУ України виділили наступні проблемні питання лісового сектору нашої країни:
- відсутність консолідуючого державного органу у виконавчій владі, до функцій якого входило б вироблення стратегії і моніторингу лісового сектору (наприклад, департамент лісового сектору у складі міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України);
- відсутність громадських організацій, які б тісно співпрацювали, а краще, які б входили до складу структурних підрозділів Кабінету Міністрів України;
- відсутність повноцінного доступу до стратегій розвитку державних підприємств лісового господарства та закритість інформації про планові обсяги заготівлі сировини;
- проблеми в забезпеченні необхідних обсягів сировини, яка б була доступна до торгів на біржах, нераціональне формування лотів;
- наявність великої частки технологічно відсталих деревообробних та меблевих підприємств;
- відсутність належної нормативно-правової бази для забезпечення прозорого функціонування ринку деревини.
«Слід зрозуміти, що проблеми існують в усіх, – зазначив Василь Солонинка. – Є велика частина деревообробних підприємств, які не готові до розвитку, до модернізації і перекладають якусь частку своєї низької ефективності на інших учасників, але цим також не треба нехтувати. Тобто, комплексно має розвиватися система в цілому і всі учасники: тільки тоді можна буде досягнути максимально можливої на певному етапі розвитку ефективності».
Вирішення внутрішніх протиріч («конфліктів інтересів») науковці НЛТУ України вбачають в наступному:
- Забезпечення взаємної комунікації в системі деревообробні підприємства (у вигляді новостворених чи вже існуючих громадських об’єднань та організацій) – ДП «Ліси України».
- Прозорість діяльності ДП «Ліси України» і підпорядкованих йому структурних підрозділів. Висвітлення не тільки результатів моніторингу споживання лісоматеріалів вітчизняного виробництва, але і оприлюднення планів лісозаготівельної діяльності.
- Гнучкість у ціноутворенні. Мінімальна інертність в реагуванні на зовнішні та внутрішні виклики. Забезпечення взаємної комунікації в системі ДП «Ліси України» – Товарні біржі – Деревообробні підприємства.
«Налагодження комунікації призведе до того, що ми зможемо впливати і на інші проблеми, тобто на розроблення певних нормативних актів, на їхнє впровадження. Окрім того, чим прозоріше будуть працювати ДП «Ліси України», тим краща комунікація буде відбуватися з ними», – сказав Василь Солонинка, коментуючи можливі шляхи подолання протиріч.
Він також зауважив, що дуже суттєвим є розміщення інформації ДП «Ліси України» не тільки у вигляді звітів по тому, що вже зроблено, але і висвітлення стратегічного планування на майбутні періоди, тобто квартальні, річні плани. «Тому що планування діяльності ДП «Ліси України», теж саме планування рубок і т. д., буде впливати і на планування діяльності деревообробних підприємств – вони будуть знати, на що вони можуть розраховувати в майбутньому», – пояснив науковець.
Важливе значення має і гнучкість ціноутворення. «В нас ринок доволі статичний. Він не реагує на зовнішні виклики. – розповів Василь Солонинка. – Деревообробна промисловість, особливо та, яка працює на експорт, стикається з різкими змінами в певних галузях, в певних напрямках вартості окремих товарів. Тобто, наприклад, за піддони в першому півріччі підприємство може виручати одні гроші, через півроку відбувається обвал ринку, падіння цін майже в два рази, а вартість сировини, яку підприємство закуповує, суттєво не змінюється. Тобто цей процес потребує більше гнучкості, більшого реагування. І таких проблем є багато».
Що робити деревообробникам?
«Вирішення внутрішніх протиріч, тобто конфліктів інтересів кожного з учасників лісового сектору в цілому і цілої екосистеми лісовий сектор – біржі – ДП «Ліси України», є ключовим питанням на сьогодні», – наголосив Василь Солонинка.
Проте, за його словами, є ще ціла низка заходів, які можуть здійснити деревообробні підприємства в сучасних українських реаліях. Серед них:
- технічне переоснащення – модернізація підприємства, автоматизація виробничих процесів;
- підвищення кваліфікації своїх кадрів – освіта працівників, їхнє залучення до планування, організації та керування технологічними процесами;
- організаційні заходи – зміна організаційної структури в окремих підприємствах.
Всі ці заходи мають доволі індивідуальний характер і для кожного з підприємств вони можуть застосовуватися в різних пропорціях.
За словами Василя Солонинки, відносно легко для будь-якого підприємства є впровадити організаційні заходи, тому що вони вимагають мінімальних фінансових затрат – йдеться про навчальні курси, які надають онлайн-сервіси чи представники фірм, навчальні заклади тощо.
«Інколи буває так, що підприємство є технологічно оснащене, але за рахунок слабкої організаційної діяльності не може отримувати достойний прибуток, не може нарощувати програми виробництва тощо», – прокоментував науковець.
Технічне переоснащення підприємства є набагато складнішим, оскільки вимагає суттєвих капіталовкладень.
«Якщо ви правильно організуєте ще додаткові моменти щодо реформування свого виробництва, ви отримаєте, звісно, великі прибутки, але якщо ви всі свої надії покладаєте виключно на закупівлю нового обладнання та інструменту чи освоєння нових технологій, але без належного приділення уваги підвищенню кваліфікації працівників, то можна отримати при великій кількості капіталовкладень низький економічний ефект», – попередив Василь Солонинка.
Також, за словами вченого, окрім цих внутрішніх факторів технічне переоснащення вимагає одномоментного залучення великих фінансових потоків, а більшість деревообробних та меблевих підприємств нашої держави обмежені в такій можливості.
«І тут навіть на рівні держави є низка перешкод, – зауважив Василь Солонинка, – адже фактично не існує якоїсь загальнодержавної програми пільгового кредитування для підприємств галузі з мінімальними відсотковими ставками, з можливістю відтермінування відсоткових виплат».
Ще одним безумовним фактором, який назвав науковець, є невизначеність у завтрашньому дні, зумовлена російською агресією щодо України. Також у зв’язку із тим, що при міністерствах немає координаторів і громадські організації не настільки тісно співпрацюють із міністерствами, підприємці на місцях мають недостатньо інформації про існуючі програми фінансування чи гранти, відповідно, не можуть подати заявку, оскільки просто не знають про них, і втрачають потенційну можливість для розвитку.
Загалом Василь Солонинка окреслив такі проблеми деревообробної галузі:
- відсутність держаної підтримки;
- відсутність програм пільгового кредитування;
- невизначеність у «завтрашньому дні»;
- низький рівень поінформованості щодо діяльності іноземних інвесторів. Відсутність координації в даному напрямку діяльності.
- обмеженість у внутрішньому ресурсі. Вартість сировини, яка ще більше обмежує цей ресурс.
- низька ефективність діяльності багатьох підприємств галузі, і, як наслідок, незадовільні показники рентабельності виробництв.
На завершення свого виступу Василь Солонинка зазначив: «Звісно, впроваджувати ці заходи в умовах війни складно, але ми мусимо рухатися, щоб на завершення війни бути готовими до інтенсивного розвитку, до відбудови держави в цілому».
Шляхи для покращення є
Естафету від Василя Солонинки перехопив професор НЛТУ України Володимир Маєвський.
Він розповів, що науковці кафедри ТМВД НЛТУ України для того, щоб оцінити, наскільки добре розвивається деревообробна та меблева галузі, які дають готовий продукт, (бо продукція лісового господарства – це, за словами науковця, напівфабрикат), вирахували умовний коефіцієнт співвідношення вартості лісосировини до суми, вирученої підприємством від продажу готової продукції. У процесі розрахунку цього коефіцієнта науковці зв’язувалися із провідними підприємствами галузі. Також, як розповів Володимир Маєвський, для того, щоб оцінити стан справ у деревообробній галузі, вчені особисто відвідали понад 10 деревообробних підприємств на Львівщині і близько десятка на Закарпатті.
Результати розрахунків науковців НЛТУ України наведені нижче:
«Коефіцієнт виготовлення плитних матеріалів $6-6,5 (готова продукція) на $1 вкладеної сировини, – прокоментував таблицю Володимир Маєвський. – Для чорнової плити коефіцієнт становить $3-3,2 на $1 вкладеної сировини. Коли йдеться про столярні вироби, то, наприклад, для дверних полотен і блоків коефіцієнт становить 3, а для сходів – 6,4».
Для порівняння, значення аналогічних показників для провідних країн ЄС, за підрахунками науковців НЛТУ України, становить 1: (8…12).
«Я би хотів акцентувати увагу на таких трьох ключових факторах, – сказав Володимир Маєвський під час свого виступу. – Якщо в нас будуть відповідні нормативно-правові акти і регуляторні документи, які дадуть змогу (забезпечити функціонування ринку – Ред.) без надання преференцій та переваг певним учасникам ринку незалежно від того, чи це є лісогосподарські, чи деревообробні підприємства, чи біржі, які надають послуги, буде збалансований підхід, і в ключі цього буде стояти прибуток держави, економічний розвиток і соціальне надбання для держави і для людей. Це мало би бути пріоритетом. Ми вже про це говоримо давно. А віз і нині там. Виникають нові проблеми, але вони не вирішуються».
Зачепив у своєму виступі Володимир Маєвський і проєкт закону «Про ринок деревини», зауваживши, що науковці НЛТУ України неодноразово його критикували, проте в ньому є певні хороші речі, але й він не прийнятий.
«І це все призводить до того, що розвитку, на жаль, не буде поки ми не проведемо це все до ладу, – сказав науковець. – Мала би бути консолідація, щоб ті всі структури, які впливають на рішення, залучали б усіх учасників ринку. Хотів би наголосити, що має бути передбаченість та прогнозованість для деревообробників, меблярів, які виробляють готову продукцію. Вони повинні розуміти, коли, де, як, за яких умов вони можуть купити собі сировину. На наш погляд, хороший приклад є тих країн, де підприємство за механізмом публічної оферти може придбати 50,70,80% сировини, а все решта піде на біржу. Тоді підприємство може планувати, що йому робити, яким чином рухатися далі. Можливо, це був би правильний крок і впровадження його дало б відповідний ефект».
Також, відповідаючи на запитання після свого виступу, Володимир Маєвський зазначив: «Шляхи для покращення 100% є, але вони мають стосуватися всіх учасників ринку, як ДП «Ліси України», так і бірж, і деревообробних та меблевих підприємств».
