Завдяки зручному використанню піддон посів одне із чільних місць серед пристосувань для перевезення різноманітних вантажів, а його виробництво давно переросло в окремий вид бізнесу – продаж вживаних, відремонтованих, нових піддонів. Та що більший попит на піддони, то продуктивніше обладнання потрібне для їх виготовлення.
Конструкція піддона не залежить від габаритів і приблизно однакова. Він складається з нижніх дощок – «лиж», шашок, які скріплюють піддон і дають змогу вводити в нього вила навантажувальної техніки, і поперечних дощок, на які кріплять настил. Безпосередньо на настил укладають вантаж. Залежно від видів піддона дошки настилу можуть відрізнятися за товщиною й шириною. Різною може бути й їхня кількість, але загалом конструкція піддона створена таким чином, щоб або «рояля», або вилковий навантажувач могли захопити його з будь-якого боку.
На сучасних заводах з виробництва піддонів в усьому світі використовують напівавтоматичні й автоматичні лінії. У Європі це обумовлено дорожнечею фізичної праці. Західні підприємці завжди намагаються максимально автоматизувати виробництво, щоб зменшити фізичне навантаження на людину. У нас ручна праця поки що дешевша, ніж на Заході, тому часто на виробництвах робітники складають й збивають піддони вручну. Як наслідок, якість складання знижується, оскільки робітники не можуть так точно, як автомат, дотримуватися допусків розмірів.
Для виготовлення піддонів використовують спеціальні цвяхи: щось середнє між звичайним цвяхом і шурупом. Вони грубші й мають особливу шапочку, а головне – насічки, зроблені для того, щоб цвяхи міцніше трималися в деревині. Це важливо, оскільки в процесі експлуатації піддони зазнають значних статичних і динамічних навантажень. За таких умов звичайні будівельні цвяхи можуть вилізти з дошки – тоді піддон втратить міцність і надійність, а ймовірність пошкодження вантажу зросте.
Застосовують чотири способи виробництва дерев’яних піддонів.
Перший спосіб – найпростіший і найдешевший, його використовують на лісопилках та аналогічних до них підприємствах. Із колод випилюють ділові пиломатеріали й відправляють їх замовникам, а із відходів виготовляють піддони, частково вирішуючи таким чином проблему утилізації. Роблять це, як правило, молотками – буквально «на коліні». Виготовлені таким чином піддони дешевші, але низькоякісні.
Другий спосіб – це ручне складання з використанням пневмоінструменту. У цьому випадку складають піддони також вручну, але при цьому використовують не звичайні, а пневматичні молотки, які дають змогу прискорити виробничий процес. «Мінуси» такого складання такі самі, як першого.
Третій спосіб передбачає використання напівавтоматичних верстатів. У цьому випадку автомат забиває цвяхи в дошки, покладені в металеве кліше, яке наповнюють вручну. Залежно від габаритів виробленого піддона використовують і різні кліше. Напівавтомати дають змогу забезпечити дотримання усіх допусків розмірів.
Четвертий спосіб. Найвище досягнення в технології виробництва піддонів – це повністю автоматична лінія. Люди при цьому лише завантажують заготовки – дошки і брус. Машина сама все це нарізає, повертає й збиває, а потім складає, обмотує стрічкою або плівкою (залежно від типу машини) і подає піддони на навантаження. На рисунках наведено дві схеми роботи таких ліній (див. нижче).
Для контролю на піддони наносять спеціальні клейма. Це можуть роботи як вручну, так і на спеціалізованому обладнанні. До речі, обладнання для нанесення клейм (маркування) є в складі більшості автоматизованих ліній. Якщо піддон виготовлено в Європі, то на ньому завжди є два клейма – EUR і EPAL.
Мітка EUR означає його «європриналежність». Інше клеймо – EPAL – свідчить про те, що піддон зроблений з дотриманням вимог Європейської палетної асоціації (у палетному бізнесі це щось на зразок ISO 9001), організації, що перевіряє європейські виробництва та формулює вимоги, яким вони повинні відповідати. Тож наявність на піддоні такої мітки свідчить про те, що він складений з дотриманням технології і відповідає певному стандарту якості, а саме виробництво функціонує з дотриманням усіх вимог – аж до вимоги про наявність спеціальних зон паління для працівників.
На центральній шашці піддона ставлять ще одне клеймо, яке отримало серед робітників назву «колосок». Його наявність означає, що піддон пройшов фітосанітарну обробку відповідно до стандарту ISPM 15. На цьому клеймі зазначають партію, метод обробки та країну-виробника. На піддоні, випущеному в Європі, також вказують номер партії й рік виробництва. За цими клеймами, які є обов’язковими на європіддоні, можна довідатися, де й коли його було виготовлено.
