Вікна: що слід знати експортеру?

463 Views

Що потрібно знати для успішного продажу дерев’яних вікон на ринки ЄС? Відповідаємо: у нагоді стануть стандарти і норми віконної продукції, юридичні аспекти, знання про вимоги клієнтів та віконні тенденції на ринках ЄС.

В рамках проєкту «Реалізація експортного потенціалу виробничо-збутового ланцюга деревообробної галузі в Україні шляхом зміцнення інфраструктури контролю якості», який впроваджується Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO) в рамках глобальної програми GQSP, Агентство із сприяння сталого розвитку Карпатського регіону «ФОРЗА» провело семінар «ВІКНА. Ринки ЄС: Стандарти, юридичні аспекти, вимоги клієнтів».

Під час заходу експерти Бернського університету прикладних наук (BFH) Урс Урлінгер та Майкл Баумгатнер познайомили присутніх із стандартами EN щодо вікон, детально розповіли про випробування вікон на відповідність стандартам, про особливості придбання та встановлення вікон на різних об’єктах у Швейцарії, а також про юридичні аспекти, коли недотримання законодавчих норм певного ринку може мати руйнівні наслідки для виробника, і окреслили сучасні тенденції віконного виробництва. Учасники заходу також ділилися власним досвідом і обговорювали виступи експертів.

Стандарти

Перш за все, перед тим як вийти на європейський ринок, потрібно розуміти, яким саме характеристикам має відповідати віконна продукція, яку ви збираєтеся продавати у тій чи іншій країні Європейської економічної зони (EEA). Як розповів Урс Урлінгер, керівник Центру компетенції з питань вікон, дверей і фасадів та експерт Бернського університету прикладних наук, експлуатаційні характеристики та характеристики безпеки вікон у ЄС та асоційованих країнах регулюють стандарти EN, тобто технічні стандарти, ратифіковані Європейським комітетом стандартизації (CEN). Ці стандарти однакові для всіх країн EEA і саме за ними вимірюють і класифікують результати випробувань зразків вікон. Існує гармонізований стандарт виробу EN 14351-1 «Вікна і двері – Стандарт продукції, технічні характеристики». Якщо виріб відповідає цьому стандарту, то він повинен мати маркування СЕ при виході на ринок EEA.

Проте в межах Європейської економічної зони є різні, притаманні лише для певної країни, вимоги щодо вікон, що зумовлюється різними зонами вітрового навантаження окремих регіонів навіть у межах однієї країни, різними категоріями та висотою будівель та характером місцевості (наприклад, чи це рівнина, чи великі міські території).

Джерело: презентація Урса Урлінгера

Ці вимоги регулюються законодавством конкретної держави. Наприклад, у Швейцарії це державний стандарт SIA 331, сфера застосування якого вікна і французькі двері. Він, як і стандарти інших країн, напряму пов’язаний із європейськими гармонізованими стандартами на вироби і усіма кваліфікаційними та випробувальними стандартами. Цей стандарт застосовується до планування, виробництва, встановлення та переоснащення вертикальних віконних елементів і мансардних вікон.

Вимоги до різних категорій будівель та місцевостей у державному стандарті Швейцарії SIA 331 (Джерело: презентація Урса Урлінгера)

Для того, щоб отримати той чи інший сертифікат, який полегшить вихід на європейський ринок, виробникам вікон потрібно відібрати репрезентативні зразки їхньої віконної продукції для випробування. Для цього виробник повинен визначити із «сім´ї» виробів одне вікно, яке й буде представляти всю цю «сім´ю» або її частину. Відбір зразків залежить від асортименту виробів компанії та повинен відбуватися відповідно до Додатку E Стандарту EN 14351 1.

Відбір зразків залежить від асортименту компанії (Джерело: презентація Урса Урлінгера)

У EN 14351-1 чітко вказані показники, які потрібно перевірити (опір вітровому та сніговому навантаженню, вогнестійкість, водонепроникність, повітропроникність тощо), кваліфікаційні стандарти та стандарти для випробовування та розрахунків, який саме тип випробовування зразка має бути (руйнівний чи ні), кількість випробувальних зразків та сфера безпосереднього застосування.

«Припустімо, ви хочете випробувати вікно розміром 1х1 м на водопроникність, – пояснює Урс Урлінгер. – Результати цього випробування будуть актуальними і для вікна розміром 1х1 м і меншого, а також для вікна розміром 1х1,5 м, оскільки сфера застосування випробування на водопроникність згідно стандарту – від мінус 100% до 50% від загальної площі випробуваного зразка. Тому дуже важливо визначитися із розмірами вікон, які ви збираєтеся продавати на європейському ринку. Якщо йдеться про опір вітровому навантаженню, то тут сфера застосування – мінус 100% від ширини та висоти випробуваного зразка. По суті, вам потрібно протестувати найбільший зразок продукції, яку ви хочете виготовляти, тоді результати такого випробування будуть застосовуватися до всіх менших вікон».

Проведення випробувань

Щоб отримати маркування СЕ, яке дає змогу продавати свою продукцію на ринках ЄС, потрібно провести для кожного типу серійних виробів випробування.

Коротко розповімо про те, як випробовують зразки вікон на повітро- та водопроникність, а також стійкість до вітрового навантаження.

Отож, випробування на повітропроникність проводиться під дією додатнього і від’ємного випробувального тиску, а вікно, яке випробовують, має бути встановлене так само, як і на будівлі, і бути повністю функціональним.

Спочатку контрольний зразок піддається дії трьох перепадів додатнього тиску для того, щоб розблокувати вікно, після чого вимірюють повітропроникність під різними рівнями спочатку додатнього, а потім від’ємного тиску. Максимальна величина тиску – 600 Па.

Класифікація повітропроникності після випробувань базується на порівнянні повітропроникності контрольного взірця на основі загальної площі, і повітропроникності на основі довжини стиків відповідно до стандарту EN 12207.

Процедура випробування на повітропроникність за стандартом EN 1026 (Джерело: презентація Урса Урлінгера)

Процедура випробовування вікна на водонепроникність виглядає наступним чином: контрольний взірець встановлюють так само, як і на будівлі, без перекручень або нахилу, які можуть вплинути на результати випробування. Вікно має бути повністю справним. Відтак проводиться тривале обприскування зовнішньої сторони вікна певним об’ємом води із одночасним застосуванням додатнього тиску з поступовим зростанням рівня тиску за регулярними інтервалами. Під час випробування детально записують інформацію про випробування тиском і місця просочування води. Класифікація результатів випробувань відбувається згідно стандарту EN 12208.

І, нарешті, випробування для визначення стійкості до вітрового навантаження, яке проводиться на повністю зібраних вікнах під дією додатнього і від’ємного випробувального тиску.

Спочатку відбувається вимірювання прогинання під дією додатнього і від’ємного тиску. Відтак проводяться випробування зі змінним навантаженням – 50 циклів змінного додатнього і від’ємного тиску. І останній етап – вікно випробовують на безпечність під дією високого додатнього і від’ємного тиску. Класифікація результатів відбувається відповідно до стандарту EN 12210.

Випробування безпечності вікна під дією високого додатнього і від’ємного тиску (Джерело: BFH-AHB)

Замовлення вікон по-швейцарськи

Здавалося б, немає нічого простішого, ніж замовити вікно. Варто лише подзвонити по вказаному номеру у відділ продажів компанії-виробника і ось ви уже очікуєте на бажані вікна. Але у кожній країні свої правила, які варто знати перед тим, як виходити на її ринок.

Для прикладу, у Швейцарії є різні типи контрактів між клієнтом і виробником вікон, про нюанси яких розповів спеціаліст з деревообробки та експерт Бернського університету прикладних наук Міхаель Баумгатнер.

Варіант 1. Клієнт або архітектор подає запит різним виробникам вікон і ці виробники вікон готують пропозицію. Клієнт ознайомлюється із пропозиціями і вибирає якогось конкретного виробника. Потім сторони підписують контракт, в якому чітко визначаються усі вимоги до продукції, і виробник виготовляє вікна на основі замовлення клієнта. Проте встановлює вікна не завжди сам виробник вікон – інколи для цього залучають третю сторону.

Джерело: BFH-AHB

Варіант 2. Клієнт не контактує напряму із виробником вікон, а робить це через дилера або посередника. Клієнт надсилає свій запит стосовно вікон різним дилерам. Дилери вже звертаються до своїх постачальників – виробників вікон. Забудовник має прямий договір з дилером, але не з виробником вікон. Дилер у свою чергу має прямий договір із виробником вікон. Потім виробник вікон виготовляє вікна на основі замовлення клієнта та надає йому консультаційні послуги. В цьому варіанті також дуже часто вікна встановлює зовнішня компанія, а не виробник вікон.

Джерело: BFH-AHB

Варіант 3. Договір із головним підрядником – людиною, яка проводить усі будівельні роботи для спорудження конструкції. У цьому випадку клієнт укладає окремі договори із архітектором, який розробляє проєкт будівлі, та головним підрядником, який своєю чергою має проміжні договори із субпідрядниками, у т. ч. на виготовлення, постачання і встановлення вікон. Як і в попередньому варіанті, клієнт не контактує із виробником вікон напряму, а лише із головним підрядником.

Джерело: BFH-AHB

Варіант 4. Клієнт підписує договір лише з єдиним підрядником (без архітектора), який відповідає за планування проєкту і вже сам укладає угоди на планування, виробництво та постачання всього, що стосується будівництва споруди. Весь проект будівництва управляється і виконується однією компанією. Клієнт теж немає безпосереднього контакту із виробником вікон, а контактує лише із єдиним підрядником.

Джерело: BFH-AHB

Кілька слів про вимоги та специфікації у Швейцарії для загального розуміння ринку. У швейцарській будівельній галузі дуже поширена практика подавати роботи на тендер перш, ніж буде відома точна інформація про самі роботи. Але список технічних специфікацій, знаний як «DEVIS» дає чіткий і вичерпний список окремих виробів і послуг, що передбачені будівельними роботами, поданими на тендер. Система «DEVIS» описує кожен продукт і послугу, вказуючи орієнтовну якість матеріалу та орієнтовні обсяги.

На основі «DEVIS» виробник вікон готує свою пропозицію для клієнта. Також потрібно дотримати різні державні умови та вимоги кантонів, або стандарти та вимоги ЄС. Крім того, у клієнта можуть бути власні вимоги до виробників (певний клас захисту від злому наприклад). Але не все так страшно, як задається на перший погляд. Вимоги щодо стійкості до вітрового навантаження, герметичності та повітропроникності, термо- та звукоізоляції і протизламності базуються на певних стандартах, у яких чітко зазначено, що саме мається на увазі. Наприклад, якщо висота будівлі більше 15 м, то згідно стандарту SIA 331 клас вітрового навантаження має бути В3, герметичності – 6А і клас повітропроникності 2.

Проблеми із вікнами

Порозмовлявши із швейцарським головним підрядником, Міхаель Баумгартнер виділив найпоширеніші проблеми, які виникають у роботі з виробником вікон. Так, дуже часто бувають пошкодження або тріщини, які виявляють на вже вставленому вікні. Дрібні та середні пошкодження виникають також через невдалу роботу інших будівельників, вже коли вікно вставлене. Власники будівлі часто скаржаться на подряпини на віконному склі після встановлення, але ще до використання. Часто поширеними є подряпини через непрофесійне очищення. Є ще одна проблема: великі склопакети часто зазнають деформації, а тоді труться об раму вікна, що спричиняє пошкодження. Тоді потрібно ремонтувати і підлаштовувати віконні рами. І один із найновіших викликів – з 2018 року на французьких дверях має бути загартоване скло, але клієнти не завжди готові взяти на себе витрати на забезпечення цих вимог.

Власне питання, хто ж має відшкодовувати витрати за всі ці пошкодження і є основним, адже ні клієнт не зацікавлений витрачати додаткові кошти, ні виробник вікон, ні підрядник, який безпосередньо виконує будівельні роботи. Поки що це питання залишається відкритим і постійно дискутується.

Своєю чергою українські виробники вікон зазначили, що дуже часто виникають проблеми через транспортування вікон: від навантаження на склі утворюються тріщини. Проблеми можуть виникати також під час встановлення та під час збірки вікна (наприклад, дефекти покриття) і під час його використання, коли, для прикладу, відбувається просочування газового наповнювача через негерметичну прокладку або ще один випадок, коли потрійний склопакет із хорошими показниками Ug призводить до конденсату на зовнішньому склі взимку.

Але і для українських, і для швейцарських виробників вікон є спільними проблеми, пов’язані із обслуговуванням клієнтів. Також клієнти часто ігнорують правильне підтасування вікна під час встановлення, а організації, які встановлюють вікна, недбало ставляться до самого процесу встановлення вікна. Врешті-решт постійно ведуться дискусії на тему, хто ж буде відшкодовувати додаткові витрати. Можуть виникати також логістичні проблеми, особливо, якщо вікна замовили через дилера: зокрема, не завжди дотримані терміни виконання замовлення, можуть накладатися штрафні санкції або вікна можуть постачати невеликими партіями, що зумовлює додаткові витрати.

Юридичні аспекти

Наскільки важливо дотримуватися умов контракту і стандартів щодо виробництва і встановлення вікон, щоб замовлення із прибуткового не призвело до банкрутства підприємства, розповів Урс Урлінгер. Він навів випадок, у якому результати роботи технологічної лабораторії та експертів відіграли вирішальну роль.

Ситуація була наступна: у житловому комплексі на 96 квартир поставили ПВХ-алюмінієві вікна із двома стулками – однією маленькою для щоденного використання та великою, яка відкривається тільки для прибирання. Сторони угоди були такими: власник, єдиний підрядник та виробник вікон, що відповідав за їх виробництво, доставку і встановлення.

І ось виявилося, що 187 великих стулок є ширшими, ніж допускає постачальник ПВХ систем, але виробник вікон все одно їх поставив. Власник своєю чергою почав переживати за безпеку: а якщо стулки відпадуть?

Урс Урлінгер, який був залучений у цю ситуацію як експерт, розповів, що за результатами першої експертної оцінки їхньої лабораторії стулки вікон дійсно були занадто широкі і не відповідали специфікаціям виробника меблевої фурнітури та постачальника віконних систем. Виявилося також, що конфігурація металевої фурнітури теж була неправильною: стулка була спроектована як поворотно-відкидна, але був тільки один замість двох поворотних механізмів. Тобто якщо хтось би неправильно відчинив вікно, то стулка могла б просто випасти. Були також виявлені тріщини на рамі в районі шарнірно-гвинтового з’єднання і на зварному шві кута стулки. Тоді постало питання, наскільки безпечно взагалі користуватися такими вікнами?

У Європейській директиві про загальну безпеку продукції EPSD 2001/95/EC чітко вказується, що забезпечення безпеки продукції є відповідальністю виробників та імпортерів. Згідно цієї директиви має бути виконана оцінка безпеки характеристик продукції, пакування, інструкції щодо складання, встановлення та утримання. А виробник вікон у даній ситуації порушив кілька своїх обов’язків і знехтував технологічними правилами. Але він збанкрутував і притягнути його до відповідальності було неможливо.

Єдиний підрядник, який теж був стороною угоди і, на відміну від генерального підрядника, відповідав за планування будівлі, порадив просто зашпаклювати силіконом віконну ручку, щоб вікно не можна було відкрити. Але компанія-замовник була проти, адже вона заплатила за вікно, яке відчиняється.

Збитки склали приблизно 0,5 млн €. І ось після довгої судової тяганини, хоча зазвичай саме виробник вікон відповідає за безпеку своєї продукції, відповідальність поніс єдиний підрядник, адже він був стороною угоди із клієнтом і саме він укладав угоди із субпідрядниками, у т. ч. із виробником вікон.

Було дуже важко усунути недоліки через банкрутство виробника вікон, тому що ніхто не хотів давати гарантії щодо вікон. У результаті гарантувати безпеку і якість вікон зобов’язали єдиного підрядника. Проблему вирішили, замінивши металеву фурнітуру на таку, яка здатна витримати більшу вагу стулки, попередньо провівши випробування на жорсткість із новою фурнітурою, щоб перевірити її функціональність. Також вилучили поворотний нахил, що блокує функцію повороту. У технічній лабораторії також провели випробовування функції зносостійкості, щоб перевірити термін служби вікон. Серед рекомендацій стосовно вирішення проблеми була й заміна стулки та рами в разі, якщо тріщини у куті рами є занадто великими, та інформування квартиронаймачів, що велика стулка не для щоденного відкривання, її відкривати можна тільки для миття. Як наслідок всіх цих дій будо домовлено продовжити гарантійний термін вікон з 5 до 10 років, оскільки якщо вікно прослужить 10 років, то швидше за все воно слугуватиме й 20 років. Проте справа ще не закрита, хоч і триває 4 роки, і все ще може розглядатися у суді.

Висновок із цього наступний: хоч і задається, що дотримання стандартів та норм щодо вікон, прийнятих у тій чи іншій країні, та проведення випробувань зразків продукції це зайва головна біль для їх виробника, проте саме це є свого роду гарантією, що ваше підприємство не потрапить у халепу, яка у найгіршому випадку може призвести навіть до банкрутства.

Оксана Оприск

Поширити статтю