Термін служби деревини обмежує її здатність гнити і горіти. Крім того, деревину ушкоджують комахи. Тільки на ремонт і заміну дерев’яних конструкцій, зруйнованих гниттям, щорічно використовується понад 30% всієї витрачатися деревини.
Гниття деревини відбувається у тих випадках, коли на ній починають розвиватися гриби, які використовують деревину як поживне середовище. Для їх розвитку необхідні певні умови: вологість деревини – не менше 18 … 20%, вільний доступ кисню і температура – + (5 … 40) °С. Якщо яка-небудь умова не виконується, то гниття не відбувається.
Оберігають деревину від гниття сушіння, різні конструкції, що захищають від зволоження, антисептування (хімічна обробка деревини для підвищення її біологічної стійкості).
Найбільш радикальний і реальний з конструктивної точки зору шлях захисту деревини від гниття – сухий режим експлуатації (вологість деревини повинна бути не більше 15%). Сушіння деревини може бути природним і штучним.
Природне сушіння здійснюють на відкритому повітрі, під навісом або в закритих приміщеннях до повітряно-сухого стану (вологість – 15 … 20%). Таке сушіння вимагає багато часу (тижні і навіть місяці) і застосовується при необхідності ретельного і тривалого вилежування або невеликому обсязі робіт.
Штучне сушіння деревини проводять в сушильних камерах гарячим повітрям, парою, газом або струмами високої частоти, а також шляхом занурення в нагрітий (температура – + (130 … 140) °С) вазелін (відхід при депарафінізації нафтових масел). Найбільш поширене штучне сушіння деревини в камерних сушарках безперервної або періодичної дії з герметично закритими дверима. У камерах створюється багаторазова циркуляція нагрітого повітря, газу або перегрітої пари.
До переваг штучного сушіння порівняно з природним слід віднести більш короткі терміни, можливість досягнення малої кінцевої вологості (6 … 8%), забезпечення високої якості висушеної деревини, знищення грибкової інфекції і комах-шкідників.
Захист деревини від гниття
Для запобігання загниванню деревини застосовують низку конструктивних заходів: ізолюють її від грунту, каменю і бетону, влаштовують спеціальні канали для провітрювання, захищають дерев’яні конструкції від атмосферних опадів, роблять відливи у зовнішніх віконних рамах тощо. Однак тільки заходами конструктивного характеру не можна повністю оберегти деревину від зволоження і загнивання.
Деревину захищають від гниття, попередньо обробивши її різними хімічними речовинами – антисептиками.
Антисептики повинні бути токсичними до грибів, але нешкідливими для людей і тварин, протягом заданого терміну не втрачати токсичні властивості, які не погіршуватимуть фізико-механічні властивості деревини. Антисептики поділяються на водорозчинні та водонерозчинні маслянисті. Водорозчинні застосовуються у вигляді водних розчинів і антисептичних паст.
До водорозчинних антисептиків відносять фторид натрію NaF, кремнефторід натрію Na2SiF6, хлорид цинку ZnCl2, антисептичний препарат ХМХЦ. Останній – це суміш біхромату натрію або калію, мідного купоросу і хлориду цинку в співвідношенні 2:1:7. Препарати застосовують у вигляді розчинів 3 … 5%-ої концентрації.
До маслянистих антисептиків відносять кам’яновугільне креозотове і антраценовое масла, сланцеве масло, розчини пен-тахлорфенолу в оліях.
Олія креозотова – темно-коричнева рідина з різким запахом. Вона є дуже сильним антисептиком.
Масло антраценовое – зеленувато-жовта рідина, яку отримують з кам’яновугільного дьогтю. Вона має сильну антисептичну властивістю та різкий запах.
Масло сланцеве – темно-коричнева рідина з різким запахом фенолу, яку отримують з горючих сланців.
Для збільшення токсичності маслянистих антисептиків вводять пентахлорфенол (до 5%). Він також може застосовуватися в органічних розчинниках.
Маслянисті антисептики застосовуються для глибокого просочення шпал, конструкцій мостів, повітряних опор. Через різкий запах і високу токсичність їх не можна застосовувати всередині житлових будинків, складів харчових продуктів. Вони – вогненебезпечні.
Антисептування деревини можна виконувати такими способами: поверхневе нанесення, просочення в гарячо-холодних ваннах, автоклавах, обробка пастами.
Захист деревини від комах
Деревину вражають комахи – короїди, жуки-точильники, жуки-вусачі та їх личинки. Вони утворюють ходи, що називаються червоточинами. Короїди прокладають звивисті борозни під корою дерева на невелику глибину. Суттєвого впливу на міцність деревини вони не роблять.
Глибокі ходи прокладають жуки-точильники. Таку деревину не слід застосовувати для виготовлення несучих конструкцій.
Основні способи боротьби з комахами при зберіганні деревини на складах – дотримання санітарних норм і своєчасне обкурювання круглого лісу. При виявленні комах на складах і в ході ремонтних робіт деревину обробляють інсектицидами – хлорофосом, хлороданом, хлорпікрином та іншими шляхом просочення, обприскування, запилення або обкурювання.
Для профілактики в житлових приміщеннях деревину протирають 2 … 3 рази в рік 3%-м водним розчином фториду або кремнефториду натрію.
Для захисту деревини споруджуваних будівель і споруд застосовують кам’яновугільні і сланцеві масла, пентахлорфенол в органічних розчинниках.
Захист деревини від загоряння
Деревина починає горіти при температурі 260 … 290°С в результаті впливу відкритого полум’я або при нагріванні понад 350°С при його відсутності. При тривалому нагріванні температура займання знижується.
Захищають деревину від займання конструктивними заходами або різними вогнезахисними покриттями і просоченнями.
До конструктивних заходів відносять: видалення дерев’яних елементів від джерела нагрівання, зведення вогнетривких стін і перегородок через певну відстань.
Як вогнезахисних покриттів застосовується штукатурка, облицювання малотеплопровіднимиі та вогнетривкими матеріалами, наприклад азбестовими, фарбування вогнезахисними фарбами, нанесення обмазок. Просочення виконують антипіренами.
Вогнезахисні фарби за видом сполук бувають силікатні, перхлорвінілові, масляні, казеїнові. Високі вогнезахисні властивості має силікатна фарба. Сполукою в ній служить рідке скло, наповнювачами – крейда, кварцовий пісок, магнезит. При впливі високої температури утворюється склоподібна плівка, яка утрудняє доступ кисню до деревини і зв’язує вугілля, яке внаслідок малої теплопровідності захищає нижні шари деревини від горіння.
Кращим вогнезахисним засобом є антипірени – хімічні речовини, які при нагріванні виділяють негорючі гази і відтісняють кисень від нагрівається деревини, перешкоджають виділенню висококалорійних газів або плавляться з утворенням вогнезахисних плівок. Як антипірени застосовують фосфорнокислий амоній (МН4) зР04, сірчанокислий амоній (NH4) 2S04, буру Na2B407 10Н2О та ін. Їх вводять в деревину у вигляді водних розчинів шляхом просочення або фарбопультом.
Застосування всіх перерахованих заходів дасть змогу подовжити термін служби деревини, особливо що знаходиться в несприятливих умовах.
