Успадкувавши дров’яний бізнес від свого діда, Стефано Чіні вирішив докласти максимальних зусиль для досягнення кращого майбутнього й придбав пилораму Wood-Mizer LT70.
В 1929 році дідусь Стефано Чіні заснував компанію. Розташована в 50 км на північний схід від Риму, вона спеціалізувалася на виготовленні та продажі зроблених вручну залізничних шпал. Батько Стефано продовжив сімейну справу й розвинув її у міцний бізнес торгівлі дровами.
Стефано долучився до управління сімейною компанією у 2007 році. Це третє покоління власників, і Стефано вже міркує про майбутнє свого сина.
«Я хочу побудувати міцну основу для моїх дітей», ‑ ділиться планами Стефано. На його думку, покладатися тільки на дрова навряд ‑ це неправильне рішенням. Продавці дров залежать від погоди, від цін на колоди, від регулювання галузі, і навіть від технічного прогресу, коли він стосується методів обігріву приміщень. Зрештою, вони працюють із дуже маленькою маржею. Сезон у цьому бізнесі короткий і дуже напружений, а в іншу пору року доходів майже немає. Ці фактори змусили Стефано уважніше глянути на іншу продукцію, що її можна запропонувати місцевому ринку, використовуючи ті ж самі колоди, що він закуповує для виробництва дров.
Один раз Стефано побачив рекламу стрічкової пилорами в журналі Tecniko&Pratiko. Традиційні лісопилки не дуже годяться для малого й середнього бізнесу, але ті, що були показані в рекламі, використовують вузькі стрічкові пилки й розроблені спеціально для таких невеликих компаній, як у Стефано.
Зацікавившись, Стефано відправився на деревообробну виставку, де й побачив верстати Wood-Mizer у дії. Ця наочна демонстрація переконала його, що така машина допоможе принципово диверсифікувати бізнес і почати випускати нову продукцію з колод. Він замовив верстат Wood-Mizer LT20. Хоча була змога придбати продуктивніший верстат, Стефано вирішив почати з невеликого. Не в останню чергу через ціну.
«Якщо колода крива – це дрова!» – посміхається Стефано. На верстат Wood-Mizer LT20 він відбирає якісніші колоди, щоб випиляти з них дошки відповідно до специфікації для будівельників. Тепер, купуючи колоди, він намагається вибрати найкращу деревину, щоб було що розпилювати на верстаті.
«Я думаю, це найкраща моя інвестиція», – говорить він. Його ідея була успішної з будь-якої точки зору. Зараз він продає брус місцевим будівельникам, заготовки для мебельників, огорожі, стовпи й дошки. Коли дров’яний бізнес іде на спад, він зайнятий розпилюванням деревини, і навіть виготовляє меблі для ресторанів. Раніше дрова були єдиним продуктом, що він робив з колод, а тепер пилорама дає змогу йому заробляти набагато більше.
Місцевим будівельникам подобається його продукція, тому що їхні клієнти, своєю чергою, зацікавлені в натуральних матеріалах для ремонту й будівництва будинків. Замість того, щоб видаляти дефекти в деревини, Стефано залишає їх недоторканими. Часто він зустрічається з архітекторами й клієнтами. Вони розглядають зразки й обговорюють своє бачення. Він може надати тільки-но розпиляний матеріал або висушені дошки, або навіть стругані, шліфовані й поліровані заготовки. Горіх ‑ дуже популярна порода деревини в Італії.
Будівельники й домовласники цінують деревину не тільки тому, що вона приємна для очей, але й за її здатність підтримувати мікроклімат у будинку. Стефано подобається, що його продукцію клієнти розглядають у такому позитивному ключі ‑ це не просто матеріал, він специфічний і прекрасний. І його бізнес процвітає, опираючись лише на «сарафанне радіо» так вказівник на автостраді.
Після певного досвіду з верстатом Wood-Mizer LT20, Стефано вирішив купити новий верстат Wood-Mizer LT70 ‑ потужніший і продуктивніший. У цього верстата є гідравлічні лабети для завантаження колоди й інші пристосування, щоб правильно розмістити й утримувати матеріал на станині під час розпилювання. Окрім того, у Wood-Mizer LT70 є комп’ютер ‑ дуже корисне пристосування, у якому задають товщину дошки. Натиснув кнопку ‑ і верстат готовий відпилювати наступну дошку заданої товщини без будь-якого ручного налаштування положення пилки за висотою.
Зазвичай верстат працює від трьох до восьми годин у день, залежно від сезону й кількості замовлень. Стефано стверджує, що якщо він працює один і користується навантажувачем, щоб підвозити й закладати колоди на верстат, то розпилює 3‑4 м3 деревини за день. Якщо в нього є помічник, він запросто може збільшити продуктивність удвічі. Верстат окупився швидше, ніж він очікував, а витрати на виробництво виявилися меншими, ніж можна було передбачати.
Пиломатеріал, який потрібно висушити, складують у сонячну сушарку, яка використовує сонячну енергію й примусову вентиляцію, висушуючи деревину швидше, ніж на відкритому повітрі, з мінімальними витратами енергії.
Деревина Стефано має сертифікат FSC, хоча процес сертифікації ‑ це інвестиція часу й грошей, але Стефано вважає, що справа того варта, тому що це йому дало змогу продавати продукцію будівельникам.
Щодо кризи, Стефано говорить, що його бізнес, звичайно, відчув на собі «холодний» вплив, але він щасливий, що в остаточному підсумку зростання не припинилося навіть у цей важкий час. «Верстат дійсно врятував нас у багатьох сенсах. Якби ми як і раніше виготовляли лише дрова, нам, імовірно, довелося б закритися через кризу».
«Моя порада іншим деревообробникам: ставте собі мету й досягайте їх поступово. Крок за кроком. Краще повільно побудувати надійний фундамент, чим зростати занадто швидко».
Його родина як і раніше залучена до бізнесу. Батько й дядько усе ще працюють на фірмі, а старший син Самуєль, якому недавно виповнилося 12 років, всіма силами намагається допомогти батькові на лісопилці. Коли його запитують, чи стане він коли-небудь шефом фірми, Самуєль сміється й відповідає: «Тут занадто багато роботи!» Але так само як його батько, дід і прадід, він розуміє, що все коштовне в житті створюється працею.
