Як блокування польського кордону вбиває деревообробну галузь та що буде якщо ситуація не зміниться?
Польські протестувальники продовжують блокувати кордон з Україною – у величезних чергах досі простоюють тисячі вантажівок.
Це суттєвий удар як по економіці, так і по обороноздатності країни. У цих чергах стоять цистерни з пальним, гуманітарна допомога, комплектуючі до військової техніки, а найстрашніше – там помирають люди.
За даними Європейської бізнес асоціації, доба простою в середньому коштує одній компанії близько 1 млн грн, а економіка України вже зазнала збитків у понад 400 млн євро.
Проблема з безстроковим протестом поляків не оминула і деревообробну галузь. Про це поговоримо далі.
Загальний обсяг експорту пиломатеріалів становить близько 40-60 млн доларів на місяць. І це тільки пиломатеріали, не рахуючи реалізацію плитних/фанерних підприємств, а також реалізацію деревини дров’яної та її похідних.
Враховуючи, що експорт України у 2022 році становив близько 28,96 млрд доларів, з яких близько 60-65% становили зернові/олійні, а також продукція металургії, обсяг експорту без урахування агро та металу становив 12-14 млрд дол.
Лісопереробна галузь за підсумками 2022-2023 років займатиме 7-10% від обсягу експорту за вирахуванням агропродукції та металу.
Кількість залучених у всі ланки ланцюга деревообробної галузі обчислюється не десятками, а сотнями тисяч людей, починаючи від лісозаготівлі та закінчуючи роздрібною реалізацією продукції деревообробки.
Структура експорту є дуже незбалансованою – близько 75-80% припадає на ринки ЄС, 14-15% на Туреччину, решта 5-11% – на інші ринки.
Виробництво пиломатеріалів на турецькі ринки здебільшого накладає обмеження на закупівельні ціни на лісоматеріали, оскільки турецький ринок завжди був низькомаржинальним.
З іншого боку багато виробників можуть дозволити працювати з великими обсягами у разі наявності пелетних або брикетних виробництв, які переважно орієнтовані на ринок ЄС та внутрішній попит.
Внутрішній попит на паливну групу в промисловому аспекті різко знизився цього року, оскільки низка виробництв, насамперед аграрних, опинилися в найважчому становищі через неймовірно низькі закупівельні ціни на продукцію, і в багатьох випадках навіть нижчі за повну собівартість.
На додаток до поточних проблем:
– зниження потенціалу лісозаготівлі, що у деяких регіонах призводить до штучного дефіциту сировини;
– обмеження швидкості реагування на поточну ринкову ситуацію з боку цінового регулювання;
– подорожчання логістики;
– втрати на курсових різницях за рахунок штучно заниженого курсу (простий приклад – собівартість товарів народного споживання максимально наближена до вуличного курсу, який на 3-4% завжди вищий за міжбанківський курс. Це призводить до того, що частина економічної вигоди від діяльності деревообробних підприємств осідає у банківській системі);
– нестача персоналу (мобілізація, окупація, обстріли);
– подорожчання енергоносіїв.
До цього списку тепер додалася проблема, пов’язана з блокуванням кордонів. Через це низка підприємств уже зупинили роботу.
Ланцюг подій, який нас чекає найближчим часом:
– зупинка роботи деревообробних підприємств;
– втрата кадрів;
– збитки;
– втрата контрактів наприкінці року та рекламації з боку покупців;
– відмова від укладання контрактів або суттєве посилення умов після вирішення всіх фінансових питань щодо рекламацій;
– катастрофічне падіння сплати податків до бюджетів різних рівнів;
– фіскальний тиск з боку податкової за фактом зниження надходження податків;
– проблеми із відшкодуванням ПДВ;
– розгін інфляції;
– подорожчання кредитних ресурсів;
– зниження/обрізання кредитних ліній з боку банків.
Усе це призведе до втрати частки ринку мінімум на 50-70% від поточних обсягів. І замість того, щоб об’єднуватися з європейськими гравцями для заміщення російських та білоруських пиломатеріалів та продукції деревообробки ми отримаємо знищення деревообробної галузі як такої.
Після розблокування кордону, якщо це таки відбудеться, на відновлення експортного потенціалу хоча б до обсягів вересня 2023 року піде щонайменше 4-6 місяців. Тим самим прогноз на 2024 рік вже негативний як для переробників, так і для продавців сировини.
Найстрашніше – це те, що можливий прецедент повторення подібної історії за іншими напрямками, якщо не буде досягнуто домовленостей між нашими країнами. В такому випадку без перебільшення нас чекатиме катастрофа.
Павло Васильєв,
Голова ГС “Асоціація деревообробних підприємств України”
