Микола Когут: «Перша і основна проблема – ціна на деревину»

З Миколою Когутом, головою громадської організації «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини», ми зустрілися напередодні круглого столу, де мали обговорювати забезпечення деревообробників сировиною.

Варто зазначити, що ціна на деревину і забезпечення деревообробних підприємств сировиною – це ті теми, об які вже не вперше ламають списи всі зацікавлені сторони. Отож, про те, що нині болить деревообробників та як вони бачать вихід із ситуації, нашому виданню розповідає пан Микола.

– З якими проблемами стикаються зараз деревообробні підприємства?

– Перша і основна проблема – ми хочемо, щоб підприємство-лісокористувач виставляло на аукціонні торги деревину за стартовими економічно обгрунтованими цінами. Прагнемо цього добитися на законодавчому рівні, адже безпосередньо впливати на процес під час аукціонних торгів не можемо. Ми розуміємо, що кожен лісгосп має свою калькуляцію, але не може бути так, щоб, для прикладу, ціни на деревину у Старосамбірському районі Львівської області відрізнялися від цін в Івано-Франківській, де такі самі умови, приблизно на 500–600 грн, а в Закарпатській – на 700 грн. Мусимо визнати, що Львівщина – «передовий локомотив» щодо цін. Чим різняться витрати на заготівлю деревини у Березнянському і Турківському чи Боринському районах, які межують між собою і теоретично умови заготівлі у них мали б бути однаковими? Ціни у Західній Україні на деревину м’яколистяних порід різняться на 500–600 грн, причому на аукціонних торгах у Тернопільській, Закарпатській та Івано-Франківській областях вони дешевші, ніж у Львівській. Це стосується і цін на деревину твердих порід, зокрема, бук.

– Чому, на Вашу думку, така велика різниця?

– Тому, що не всю заготовлену деревину виставляють на аукціонні торги. Для прикладу, на нещодавніх аукціонних торгах у Львівській області було виставлено 46 тис. м3 деревини, з них 13,5 тис. м3 – це дрова. Отже, на 156 учасників аукціонних торгів з усієї України припадало 35 тис. м3 ділової деревини. І як їм її поділити?

– А як Ви ставитеся до того, що Держлісагентство теж має намір розвивати деревообробку у підпорядкованих йому лісових господарствах? Чи будуть вони конкурентами деревообробним підприємствам?

– Це була би нормальна конкуренція, але річ у тому, що для деревообробників на аукціонні торги виставили 46 тис. м3 деревини, а для власної деревообробки на свої 11 підприємств лісівники залишили 49 тис. м3 деревини. При цьому для власної переробки вони беруть сировину за собівартістю, а нам продають значно дорожче. Для прикладу, собівартість техсировини – 400 грн, а нам продають техсировину для виготовлення піддонів по 1100 грн. Тому чи не краще було б лісгоспам не займатися деревообробкою, а виставити всю техсировину по 1000 грн, а людей залучити до іншої роботи і платити їм зарплату? Це будуть чесні правила гри.

– Пане Миколо, яке Ваше враження від дії мораторію?

– Нині на Львівщині деревообробна – це та галузь, яка стрімко нарощує оберти, сплативши до бюджету на 19% більше коштів. Таким чином, мораторій своє зробив. Більше стало підприємців, які експортують власну продукцію. Загалом відзначаємо позитивні тенденції, адже що більше продукції буде продано, то більше отримають грошей. Наша основна мета – щоб деревообробні підприємства працювали в законодавчому полі: якщо підприємець купив деревину на біржі, відправив продукцію на експорт, відповідно, він тих грошей не бачить – він сплачує податки, у нього оформлені всі працівники згідно з чинним законодавством і валютні надходження є на рахунку у банку. Я вважаю, що це правильно і так має бути. Зараз намагаємося знайти вихід із складних ситуацій під час перемовин із лісівниками та представниками влади за круглими столами, адже мораторій діє вже два роки, а сировини більше не стало. Якщо його відмінити, то що тоді станеться із українськими деревообробниками?

Поширити статтю
Leave a comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *