Результат шліфування залежить від багатьох чинників, основними з яких є: порода деревини та її якість, зернистість та швидкість переміщення шліфувальної стрічки, напрямок шліфування. Найкращого результату шліфування можна досягти лише за умови дотримання усіх оптимальних умов.
У процесі виготовлення виробів із деревини необхідно використовувати різноманітні способи шліфування. Якість поверхні готового виробу перш за все залежить від шліфування основи (підкладки) та міжшарового шліфування. Призначення першого – підготувати поверхню деревини для опорядження, а другого – вирівняти поверхню після обробки просочувальними або ґрунтувальними засобами для нанесення фінішного покриття. Калібрувальне шліфування (або просто – калібрування) застосовують для усунення різнотовщинності плоских щитових деталей. Також шліфування застосовують перед перефарбовуванням виробу – вирівнювання поверхні старого лакофарбового покриття або цілковите його видалення.
Будь-яка шліфувальна стрічка складається із матеріалу основи, абразиву та зв’язувального. Залежно від необхідного кінцевого результату шліфування, їхні характеристики можна змінювати та комбінувати.
ОСНОВА ШЛІФУВАЛЬНОЇ СТРІЧКИ
Доволі часто, перш за все завдяки невисокій вартості, як основу шліфувальних стрічок застосовують папір. Залежно від призначення шліфувальної стрічки, товщина паперу може бути різною. Є 6 сортів паперу – від А до F, які відрізняються щільністю і товщиною. У паперу, який належить до сорту А, щільність менша 90 г/м2, а в сорту F – більша 250 г/м2.
Також для основи застосовують тканину, котра міцніша від паперу. Шліфувальні стрічки на основі тканини рекомендують застосовувати для шліфування виробів, які потребують міцної та еластичної основи стрічки. Тканини для основи шліфувальних стрічок поділяють на еластичні, м’які, міцні, дуже міцні та поліестерові.
АБРАЗИВИ
У шліфувальних стрічках застосовують як натуральні, так і синтетичні абразивні матеріали. Порівняно з натуральними, синтетичні абразивні зерна твердіші та щільніші. Твердість абразивних зерен вимірюють за шкалою від 1 до 10 (шкала Мооса). Відповідно до цієї шкали, твердість найтвердішого матеріалу – алмаза, дорівнює 10.
Найчастіше у виробництві шліфувальних стрічок для деревини застосовують абразивні матеріали з оксиду алюмінію, карбіду кремнію. Рідше – з діоксину цирконію.
ЗЕРНИСТІСТЬ
Зернистість шліфувальних стрічок визначають числовими значеннями. Для шліфування деревини та міжшарового шліфування сформованого на ній лакофарбового покриття застосовують шліфувальні стрічки зернистістю від Р16 до Р1000. При цьому, що менше числове значення, то більшого розміру зерно й навпаки – більшому значенню відповідає менша зернистість. Калібрування виконують шліфувальними стрічками зернистістю Р36–Р60, оскільки при такій зернистості прикладене зусилля максимально спрямовується на видалення деревини.
Під час шліфування деревини найчастіше використовують стрічки зернистістю Р80–Р220. Розпочинати шліфування слід із більшої зернистості й поступово переходити на меншу. Якщо дерев’яні заготовки калібрували шліфувальною стрічкою зернистістю Р60, то на наступному етапі шліфування можна застосувати зернистість Р80 або навіть Р100. Якщо ж одразу перейти від зернистості Р60 до Р120, то видалення утворених під час попереднього шліфування подряпин призведе до значних перевитрат часу та ресурсів.
Для міжшарового шліфування лакофарбового покриття застосовують шліфувальні стрічки зернистістю Р220–Р1000. Тут слід звернути увагу на таке: що меншої зернистості використовували стрічку для шліфування деревини (підкладки), то меншої зернистості має бути абразив під час міжшарового шліфування. Розпочинаючи міжшарове шліфування, не слід пропускати більше ніж одну ступінь зернистості шліфувального метеріалу.
ЗВ’ЯЗУВАЛЬНЕ
До основи абразив приклеюють за допомогою зв’язувального. Раніше як зв’язувальне найчастіше використовували клеї тваринного походження, але зараз від них майже відмовилися й застосовують синтетичні. Це пов’язано з тим, що синтетичні клеї стійкіші до високих температур, які виникають у процесі шліфування.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ШЛІФУВАННЯ
Під час шліфування не слід прикладати надто значне зусилля притискання стрічки до деревини. Воно може призвести до того, що гострі абразивні частинки пошкодять поверхню й, відповідно, подовжити час шліфування. Шліфування із меншим зусиллям притискання надає поверхні кращого вигляду, зменшує необхідну для досягнення певних візуальних характеристик кількість ЛФМ, знижує енерговитрати.
Із метою зменшення витрати шліфувальної стрічки слід застосовувати гнучкі шліфувальні пристосування або ролики. Потрібної еластичності можна досягти, використовуючи товсту гуму з твердістю 40–50 одиниць по шкалі Шора. Це полегшить процес шліфування та подовжить термін експлуатації шліфувальної стрічки.
Мета попереднього шліфування деревини – цілковите видалення клею, бруду та подряпин.
Сам процес шліфування складається з кількох етапів. Наприклад, при використанні верстата з трьома шліфувальними стрічками перша має видаляти 60% загального обсягу зішліфовуваної деревини, друга – 30%, і третя – лише 10%. У разі шліфування двома стрічками розподіл може бути таким: перша – 75%, друга – 25%. Фінішне шліфування виконують, допоки не буде видалено слідів попередніх шліфувань та щоб досягнути необхідної для опорядження шорсткості поверхні.
Що меншої зернистості шліфувальна стрічка, то кращою буде якість поверхні. Хоча у деяких випадках шліфування стрічками малої зернистості може призвести до надто великого ступеня гладкості, що перешкоджатиме рівномірному проникненню морилки у деревину. Внаслідок цього забарвлення стає неоднорідним.
Дуже важливо для досягнення хорошого результату шліфування дотримуватися необхідної швидкості руху стрічки. Так, рекомендована швидкість переміщення абразивного інструменту під час шліфування – в межах від 20 до 30 м/с, для твердих порід деревини, MDF/HDF – 18–22 м/с, для м’яких порід – 12–18 м/с, для міжшарового шліфування лакофарбового покриття – 5–15 м/с. Для міжшарового шліфування покриття з водорозчинних або термопластичних ЛФМ слід застосовувати малі швидкості зазначеного діапазону. Тверді лакові та фарбові покриття, наприклад, матеріали УФ-затвердіння, можна шліфувати на швидкості, близькій до 15 м/с.
