Останнім часом у багатьох областях України погіршився стан соснових лісів. За даними Державного агентства лісових ресурсів, площа осередків усихання перевищила 142 тис. га, а запас – 7,2 млн м3. Охоплюють вони переважно Полісся, але є також у лісостепу, зокрема у Львівській, Хмельницькій і Черкаській областях.
Оскільки сосна є головною лісоутворювальною породою на понад 30% площі лісового фонду України, всихання соснових насаджень є небезпечним з погляду не тільки втрати деревини, а й ефективного виконання всіх екологічних функцій лісу. Тому розробка стратегії дій щодо уповільнення процесу всихання та пом’якшення його негативних наслідків є важливим завданням не тільки лісової галузі, а набуває загальнодержавного значення.
Усихання насаджень на різних континентах реєстрували вже неодноразово. Зокрема у 90-ті роки минулого сторіччя загинула половина соснових лісів у долині Рони у швейцарських Альпах. На великій площі були пошкоджені ліси в різних країнах Європи − від Швеції до Середземномор’я. У перше десятиліття нового століття відбувався нечуваний раніше за інтенсивністю спалах масового розмноження верхівкового короїда в італійських Альпах. Починаючи з 2010 року почастішали повідомлення про всихання хвойних лісів (ялинових і соснових) у Польщі та Білорусі.
Зазвичай періоди погіршення стану лісів збігалися з посухами, які часто реєструють у роки спаду сонячної активності, як і підвищення температури та зниження рівня ґрунтових вод, тобто умови для росту рослин у такі роки погіршуються. Саме такий черговий період розпочався 2014 року.
Хоча сонячна активність змінюється однаково для всіх регіонів Земної кулі, інтенсивність і напрямок зміни погодних умов залежать від регіону, рельєфу, структури насаджень. У кожному регіоні та на кожній ділянці лісу дерева пристосовані до певних рівнів зволоження і промерзання ґрунту та до дії певних чинників пошкодження чи ураження.
Так, у регіонах із недостатнім зволоженням ліс пошкоджують комахи-хвоєгризи та пожежі, тоді як розвитку стовбурових шкідників запобігає швидке висихання лубу ослаблених дерев і лісосічних залишків. Водночас у регіонах із високим зволоженням поширюються грибні захворювання лісу та стовбурові шкідники, які заселяють ослаблені дерева, вітровал, лісосічні залишки та заготовлену деревину.
До чинників тривалої дії дерева й насадження кожного регіону певною мірою пристосовані. Якщо ґрунтові води містяться здебільшого доволі глибоко, виживають ті дерева, корені яких доросли до доступної води. Насадження степової зони пристосувалися до дефіциту вологи також зменшенням щільності крони й маси листя, що дає їм змогу зменшити транспірацію. Навпаки, у Поліссі ґрунтові води розташовані порівняно близько до поверхні, і корені дерев також розміщені на відповідній глибині.
Для всіх насаджень раптове зниження рівня ґрунтових вод не є сприятливим, оскільки поки корені доростуть до глибшого водоносного шару, дерева є уразливими до дії різноманітних чинників ослаблення – комах, техногенних викидів тощо. У випадку раптового підвищення рівня ґрунтових вод зменшується доступ кисню, необхідного для деяких процесів у ґрунті та рослині, тому в період, доки корені поширяться у горизонтальному чи ближчому до поверхні напрямку, дерева є також уразливими до несприятливих умов або чинників.
Під час періодів усихання лісів, які відбувалися в минулі сторіччя, частина дерев гинула, але після настання сприятливих умов виростало нове покоління природного лісу, краще приживалися лісові культури.
Останні десятиріччя циклічні зміни погодних умов на значній частині земної кулі супроводжуються трендами до підвищення температури повітря, зменшення кількості опадів та зниження рівня ґрунтових вод. Вегетаційний період починається у більш ранні дати, а закінчується у більш пізні. У зв’язку з останнім порушилася синхронність сезонного розвитку шкідливих організмів як із кормовими рослинами, так і з природними ворогами. Так, деякі комахи стали більш шкідливими, а їхні ентомофаги не в змозі їх знищувати, оскільки терміни розвитку ентомофагів не завжди збігаються з появою уразливої стадії шкідника.
Негативні наслідки зміни клімату посилюються через те, що більшість соснових лісівмають штучне походження та є одноярусними одновіковими монокультурами(культурами з однієї породи).
Мішані багатоярусні та різновікові насадження зазвичай стійкіші до негативної дії багатьох чинників завдяки різноманіттю мікроклімату, умов перебування та живлення рослин, безхребетних тварин, грибів і мікроорганізмів, що відіграють важливу роль у ґрунтоутворенні та підвищенні стійкості деревостану до різноманітних чинників несприятливої дії. Водночас чисті соснові насадження відразу реагують на дію чинників ослаблення на великій площі, зокрема на несприятливі зміни погодних умов.
Якщо й далі у лісорослинних умовах, придатних для вирощування багатьох порід дерев і кущів, створюватимуть чисті одновікові культури, то на тлі прогнозованих змін клімату зросте ризик втрати більшості соснових лісів, а разом із цим – втрати екологічних функцій лісу, що матиме економічні та соціальні наслідки.
Навіть у межах одного лісового масиву є зони ризику, від яких починається всихання. Це – насадження, що межують зі зрубами, згарищами та іншими ділянками, на яких раптово освітлилася стіна лісу внаслідок вітровалу, пожежі, прокладання доріг, влаштування протипожежних розривів тощо. Дерева на межі з такими прогалинами, що виникли раптово, стають уразливими до морозів і сонячних опіків. В освітлених кронах розмножуються комахи-хвоєгризи. Ослаблені цими чинниками дерева заселяють стовбурові шкідники, які швидше завершують розвиток під нагрітою корою, ніж усередині лісу.
Так, наші дослідження довели, що стан дерев сосни на межі зі зрубами (незімкненими лісовими культурами на ньому) погіршується упродовж чотирьох років після утворення зрубу, а потім поступово покращується. У випадку вирубання всохлих дерев, що росли на межі зі зрубами (незімкненими культурами), у наступні роки відбувається всихання дерев, що росли у глибших рядах лісового масиву.
Під час обстеження соснових насаджень, які всихають на Поліссі останнім часом, фахівці з’ясували, що серед стовбурових шкідників домінує верхівковий короїд. Цього жука зазвичай не вважали важливим шкідником, оскільки він заселяє гілки та верхівки дерев, а не ділову частину стовбурів. Водночас у ходах верхівкового короїда поширюються офіостомові гриби – збудники синяви та інші патогени. Дерево ослаблюється і стає сприйнятливим до заселення менш агресивними стовбуровим шкідниками, які прогризають ходи у нижніх частинах стовбурів, також сприяючи поширенню патогенних грибів. Верхівковий короїд розвивається у декількох поколіннях на рік, у тому числі двох основних і сестринських (коли одна самка відкладає другу порцію яєць через декілька тижнів після першої). Частина особин верхівкового короїда зимує на стадії жука у підстилці чи під корою, а решта – на стадії личинки. Тому після зимівлі спочатку вилітають жуки, які зимували під корою, потім ті, що зимували у підстилці, а в останню чергу – ті що зимували на стадії личинки, і практично з травня до вересня є загроза заселення цим шкідником дерев і заготовленої деревини.
В осередках верхівкового короїда хвоя заселених дерев упродовж декількох тижнів змінює колір на світло-зелений, а потом на червонуватий. За низької кількості жуки заселяють окремі гілки, червоний колір яких вирізняється на тлі зеленої крони.
Перші відомості про небезпеку поширення верхівкового короїда надійшли з Італії, де на південному схилі Альп після посухи 2003 року масове розмноження цього шкідника тривало 6 років із максимумом у 2007 році. У насадженні, де вчені провсадили дослідження (площею 20,74 км2), жодних рубок не здійснювали, лише вели моніторинг термінів появи та інтенсивності льоту жуків за допомогою феромонних пасток.
Для осередків верхівкового короїда є характерним утворення груп заселених дерев (“плям”). Дерева, заселені навесні, виявляли влітку, а заселені влітку – восени, коли хвоя червоніла. У перші роки спалаху зростав розмір «плям» від одного до понад 50 дерев, а відстань між “плямами” зменшувалася. Мінімальна відстань між «плямами» становила 12 м, у міру згасання спалаху зростала до 500 м, а розмір нових «плям» зменшувався.
Найбільше зростання площі осередків верхівкового короїда відбувається навесні, й жуки заселяють дерева поблизу місць свого розвитку. Жуки літнього покоління розосереджуються у насадженні, заселяючи ослаблені дерева на різній відстані від місць свого розвитку. Що далі вони відлетять, то меншими є «плями осередків».
«Боротися» з верхівковим короїдом неможливо! Зарубіжний досвід свідчить, що спалахи появи короїдів зазвичай тривають від 4 до 8 років, продовжуючись у випадку ослаблення дерев у насадженні під впливом вітру, снігу, вогню, розмноження комах-хвоєгризів або збільшення доступного для заселення субстрату внаслідок рубок. Таким субстратом є лісосічні залишки, не вивезена вчасно заготовлена деревина та дерева, які стали раптово освітленими внаслідок рубки сусідніх дерев або їхнього вивалювання чи ламання вітром.
У різних країнах намагалися застосовувати інсектициди, феромони, ловильні дерева та приваблювати ентомофагів.
Загалом застосування інсектицидів у лісі обмежене законодавством багатьох країн і заборонено у сертифікованих FSC лісах. До того ж, зважаючи на наявність декількох періодів льоту різних поколінь верхівкового короїда та неодночасний виліт жуків навіть у межах одного лісового масиву, довелося б обприскувати насадження чи не щотижня. Намагалися встановлювати сітки, оброблені інсектицидами (Trinet®, Storanet®), в період льоту короїдів, але це спричинило загибель інших організмів – комах, павуків і навіть птахів.
Ін’єкції інсектицидів у стовбури – доволі трудомісткий і дорогий захід, під час якого можливо внести у дерево патогенні організми або відкрити “врата” для їхнього проникнення.
Тому інсектициди доцільно застосовувати лише для захисту заготовленої деревини, яку неможливо вчасно вивезти з лісу, корувати або подрібнити, щоб запобігти заселенню її короїдами та успішному завершенню розвитку потомства тих жуків, які заселили дерева до рубки.
Феромонні пастки в Україні не виробляють, придбання їх за кордоном є надто дорогим, а допитливі представники населення часто їх руйнують. Якщо не дуже далеко від пасток є сильно ослаблені або вітровальні дерева, більшість жуків віддадуть перевагу саме їм, а у пастки потраплять хижі та паразитичні комахи. Дослідження закордонних учених і практиків свідчать, що феромонні пастки доцільно застосовувати лише для уточнення термінів льоту жуків (небезпеки заселення дерев і заготовленої деревини), а також для оцінювання рівня кількості шкідника в різні роки.
Використання ловильних дерев є ефективним, якщо рубати дерева І–ІІ категорій санітарного стану (здорові та ослаблені), викладати до початку періоду льоту шкідників, а після заселення обприскувати інсектицидами, корувати, подрібнювати чи вивозити упродовж 10 днів. Водночас так само, як і феромонні пастки, ловильні дерева приваблюють жуків лише за відсутності поблизу дуже ослаблених і всихаючих дерев, бурелому та вітровалу. Кількість ловильних дерев у період масового розмноження короїдів має дорівнювати половині заселених дерев в осередку, тобто витрати часу та праці на цей захід практично є тотожними проведенню вибіркової санітарної рубки.
У чинних «Санітарних правилах в лісах України», як і у попередній редакції, до санітарно-оздоровчих заходів належать суцільні санітарні рубки, вибіркові санітарні рубки та ліквідація захаращеності. При цьому в один ряд поставлені дерева життєздатні, вітровальні, буреломні та сухостій. Значення таких рубок в оздоровленні насаджень доволі сумнівне, що неодноразово доведено, в тому числі нами (https://www.lisportal.org.ua/31151/).
Водночас американські й європейські захисники лісу вже майже 20 років розрізняють санітарні рубки (sanitary felling) – вилучення заселених жуками дерев незабаром після їхнього заселення і до вильоту нового покоління жуків та рубки «порятунку» (salvage logging). Останній термін визначено Товариством американських лісівників (1998) як «вилучення дерев, які пошкоджені або всихають унаслідок пошкодження…., для того щоб одержати економічно цінну деревину, яка в іншому випадку може бути втрачена».
Зважаючи на те, що короїди, небезпечні для живих дерев, ніколи не заселяють сухостій, вилучати сухостійні дерева обов’язково треба лише поблизу доріг, стежок, ліній електромережі, стоянок транспорту та інших місць, де сухі гілки чи верхівка можуть заподіяти шкоду людям або транспорту, у тому числі в об’єктах природно-заповідного фонду.
Санітарні рубки (у міжнародному тлумаченні) мають бути скоординовані та добре організовані. На кожній ділянці лісу терміни найбільш раннього вильоту короїдів визначають за початком цвітіння ліщини, а дати масового льоту жуків – за початком розпускання листя берези.
Якщо верхівковий короїд заселяє гілки діаметром 3–5 см, то вони обламуються. У лісостепу чи степу вони незабаром висихають, а личинки шкідника гинуть. У Поліссі луб цих гілок залишається достатньо вологим, і потомство жуків успішно завершує розвиток.
Так само доки лісосічні залишки лежать на зрубі після літньої рубки, короїди нового покоління встигають вилетіти та заселити дерева на межі зі зрубом. Тому в Поліссі лісосічні залишки необхідно подрібнювати не пізніше, ніж упродовж двох тижнів після утворення, а потім використовувати для виготовлення пелет або інших виробів, як мульчу у розсадниках чи розсипати тонким шаром на зрубі.
Короїди спроможні заселяти заготовлену деревину упродовж усього вегетаційного періоду. Тому заготовлену взимку деревину сосни слід вивезти з лісу, корувати або захистити інсектицидами до найбільш ранньої дати її можливого заселення короїдами, гарантовано – до середини березня.
Деревину сосни, заготовлену від середини березня до кінця вересня, потрібно вивезти з лісу, корувати або захистити інсектицидами упродовж 10 днів після її заготівлі, оскільки саме такою є середня тривалість розвитку яєць короїдів.
Дерева, заселені короїдами у нижній частині стовбурів, розпізнають за вхідними отворами, патьоками живиці та купками тирси на землі. Дерева, заселені короїдами у верхній частині стовбура, виявляють за зміною забарвлення крон порівняно зі здоровими деревами під час авіапатрулювання лісових пожеж, за допомогою камер спостереження за пожежами, з протипожежних веж тощо.
Зважаючи на значну площу осередків усихання сосни у деяких областях, передбачається вживання заходів, які за змістом відповідають рубкам «порятунку» (у міжнародному тлумаченні). Треба передбачити додаткові кошти для залісення зрубів у регіонах, де природне поновлення обмежене, та догляд за культурами (бажано мішаними!).
