Не стати на чужі граблі: досвід ведення лісового господарства у Словенії

4–8 липня 2017 року делегація українських лісівників відвідала Словенію, де запозичила багато корисного у царині ведення лісового господарства.

Нагадаємо, що у березні українські і словенські лісівники підписали Меморандум про співпрацю в галузі лісового господарства і от цьогоріч у липні й відбувся міжнародний обмін досвіду. Учасниками делегації стали старший співробітник відділу науки, міжнародного співробітництва та зв’язків з громадськістю Державного агентства лісових ресурсів України Любов Полякова, керівники Волинського, Київського, Чернівецького, Черкаського, Житомирського обласних управлінь лісових і мисливських господарств України Олександр Кватирко, Олексій Бойко, Роман Череватий, Олександр Дзюбенко, Андрій Куринський, керівники компанії «Д Лайт» Дмитро Ляшенко та Михайло Ткач. Був серед делегатів і наш кореспондент Василь Масюк. Відвідуванню Словенії та організації зустрічей із словенськими лісівниками сприяв словенський виробник лісогосподарської техніки «Tajfun», що у ті самі дні організовував домашню виставку лісової техніки, яку він виробляє, та святкував своє 50-річчя.

Під час зустрічі в агенції лісових ресурсів Словенії лісівники обох країн обговорювали охорону і захист лісів, лісову генетику, досліджень ґрунтів та екології, впровадження наближеного до природи лісівництва, збереження біорізноманіття лісів. Але про все – за порядком.

Приватні ліси – сувора рельність

Напевне, старше покоління ще пам’ятає про таку країну, як Югославія, до якої із 1945 року належала й Словенія. Після розпаду Югославії на початку 1990-х років постало питання, що робити із лісами. І словенці прийняли рішення передати ліси колишнім власникам. Таким чином, 76% лісів країни опинилося у руках 500 тис. лісовласників. 24% лісів відійшли державі і комунальним підприємствам, які, своєю чергою, у 1994 р. віддали їх у концесію більш, ніж 10 концесіонерам. Проте не все склалося так гладко, як гадалося. Концесіонери скаржилися на низькі заробітки, просили державу знизити виплати за концесію – і це при тому, що основні витрати було покладено на державну лісову службу, яка здійснювала лісовпорядні роботи, будувала лісові дороги – і все це цілком безплатно. Власне, займається вона цим і надалі, причому на безкоштовній основі для приватних лісовласників також. Про те, наскільки добре вона це робить, свідчить той факт, що мережа доріг забезпечує доступ до будь-якої ділянки та точки у лісі.

Так-от, повертаємося до концесіонерів. У 2016 році словенці вирішили більше ліси в концесію не віддавати і створили 1 липня того ж року державну лісову компанію, завдання якої було досить чітке – здійснювати заготівлю деревини.

Тут варто відзначити, що основне деревне багатство Словенії – бук (32%), смерека (31%) і ялина (7%). Решта припадає на інші породи, яких у Словенії налічується 71.

Лісистість цієї країни – 58%, площа, покрита лісом – 1182 га. Запас деревини на корені оцінюють у 348,2 млн м3 (в середньому 300 м3/га). Приріст становить 8,3 млн м3 на рік, обсяг запланованого вирубування – 6,33 млн м3 на рік, при тому, що у 2015 і 2016 рр. рубали 6 млн м3 щороку.

Варто відзначити, що приріст щороку збільшується, а внаслідок того, що словенці здійснюють винятково вибіркові рубки, у них немає потреби насаджувати ліс – він відтворюється лише природним поновленням, що економить значні кошти.

Для словенського лісника ліси за останні 60 років – це не тільки екосистема, яка дає дуже цінну сировину та економічну вигоду, водночас він шанує екологічну та соціальну складову функціонування лісів, власників лісу та потреби населення. Тому плани ведення лісового господарства також є господарськими планами для NATURA 2000 (охорона природи), що є унікальним рішенням в Європі.

Лісове господарство Словенії базується на сталості, багатоцільовості, забезпеченні всіх функцій лісів (екологічної, соціальної та господарської) на постійній основі; постійному та оптимальному функціонуванні лісів як екосистем; охороні довкілля та природних цінностей; NATURA 2000 та вільному доступі до лісів.

Заборонені у словенських лісах суцільні вирубування, застосування хімічних засобів догляду за лісом, вирубування без державного дозволу, впровадження іноземного генетичного матеріалу, випасання худоби в лісі, а збирання грибів, ягід, рослин обмежене.

До речі, виник конфлікт із мисливцями: незважаючи на те, що мисливство – це окремий бізнес і є спеціальні мисливські зони, кількість тварин обмежують, щоб вони не надто шкодили молодим лісовим насадженням, адже кругляк дорожчий за будь-яку мисливську ліцензію.

Попри всі нововведення словенських лісівників, переробка деревини розвинена тут досить слабо – і Словенська державна лісова компанія якраз й покликана це змінити, пропонуючи словенським переробникам сировину за дещо нижчими цінами ніж приватні власники продають іноземним компаніям. Словенія межує із багатою Австрією, де деревообробка надзвичайно розвинена. Коли ліси передали у приватну власність, австрійці заполонили словенський ринок, скуповуючи деревину на корені за ціною, яку словенський переробник не міг подужати, оскільки тоді його виробництво було б нерентабельним. Однак протекціоністська політика і трохи дешевша ціна, сподіваються словенські лісівники, посприяють налагодженню в країні глибокої переробки.

Мають словенські лісівники й проблеми, схожі на реалії українських лісівників, а саме: брак лісової техніки. Доводиться винаймати її у колишніх концесіонерів, що не завжди дає змогу перекинути її в потрібну ділянку лісу. Тому у планах словенців ‒ забезпечити себе для початку технікою хоча б на 20%. Загалом у Словенії 300 компаній пропонують виконання лісових робіт і державним лісовим структурам, і приватним лісовласникам.

Але якщо хтось думає, що словацькі лісовласники – заможні, то змушені їх розчарувати. Під час візиту українська делегація відвідала одного фермера, у власності якого 60 га лісу. Він живе у скромній хатині і отримує на місяць від заготівлі лісу €1600-2000, а також збирає по €1 за екскурсії до найвищої ялини у Європі, яка росте на його ділянці. Українські лісівники скористалися нагодою й теж зробили собі фото на пам’ять. Загалом враховуючи всі витрати на ведення лісового господарства і доходи від цієї діяльності, можна припустити, що у Словенії простіше знайти собі іншу роботу, аніж займатися лісом.

50-річчя Tajfun з поглядом у майбутнє

Під час візиту у Словенію гості відвідали завод з виробництва лісопромислової та лісозаготівельної техніки Tajfun, де ознайомилися із зразками продукції, а також взяли участь у святкуванні 50-річчя компанії. Під час святкування було наголошено на сімейних традиціях ведення бізнесу, який перейняло вже друге покоління власників компанії. Крім того, акцентувалося на впровадженні технологій віртуальної реальності в управління лісовою та сільськогосподарською технікою.

Пропонуємо вашій увазі фоторепортаж зі святкування 50-річчя компанії Tajfun, а також висловлюємо вдячність компанії «Д Лайт» за запрошення відвідати Словенію та ознайомитися як з досвідом ведення лісового господарства Словенії, так і з продукцією і планами компанії Tajfun, представником якої «Д Лайт» є в Україні.

Поширити статтю
Leave a comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *