Що не так із заготівлею деревини і як державі підвищити доходи від лісової галузі.
Під час війни українська індустрія продукції з деревини, як і економіка загалом, переживає одні з найтемніших часів. Переробка значно скоротилася, продати готову продукцію на закордонних ринках стало важче.
Крім воєнних проблем, переробників душать високі ціни на деревину, складна і дорога логістика. Деревина – кров переробної промисловості і її в переробці вже другий рік все менше і менше. Якщо не нормалізувати обсяги заготівлі деревини, то знекровлена деревообробна галузь колапсуватиме.
Міжнародний ринок продукції з деревини циклічний: періоди росту змінюються падіннями і навпаки. Коли європейці та американців приділяють більше уваги облаштуванню житла, будівельна і меблева галузі відчувають величезний сплеск попиту на деревину та продукцію з неї.
У 2019-2021 роках ринок був на підйомі. Мешканці заможних країн замість подорожей опинилися у власних домівках на самоізоляції і зрозуміли: треба робити ремонт, купувати меблі, щоб перебування вдома було комфортнішим. Тоді ціни на будівельну дошку та готові меблі били рекорди ледь не щомісяця. Росли й ціни на деревину. Переробники купували, бо попит на меблі був.
Переробники працюють у збиток
Після початку війни європейці почали думати про безпеку та обігрів осель. Ринок продукції з деревини та меблів суттєво просів, але не зупинився. Українські меблі та продукція з високою доданою вартістю далі користуються попитом, але ціни впали. Тепер українським меблевикам, щоб виграти тендер на постачання меблів для IKEA чи JUSK, потрібно оптимізувати кожну складову собівартості.
Також треба враховувати шалені ціни на логістику в ЄС та заблоковані кордони, що може зробити дорожчою готову продукцію на понад 10%. Не впишешся в кошторис – не виграєш тривалий контракт від європейців, а отже – залишиш бізнес без замовлень, а тисячі працівників – без роботи.
Якщо в меблевиків запас стійкості і можливості з оптимізації більші, то багато деревообробників, виробників будівельної чи палетної деревини просто закрилися. Як можна працювати в умовах, коли ціни на готову продукцію можуть не покрити навіть вартості необробленої деревини і витрат на її переробку?
Деревина в ціні
Чи не найбільшою складовою собівартості меблів є деревина, а вона в Україні не дешевшає. У перші місяці війни було падіння, тоді зупинилася вся переробка. Згодом бізнес відновив роботу та купівлю деревини на біржових торгах.
Попри тотальне падіння попиту на продукцію за кордоном, зупинку понищеної війною переробки, ціни на торгах не знижуються. Ні кінцеві, ні стартові. Ціна на сортову деревину така ж висока, як і в мирні легкі часи. Чому?
На ринку торгують суттєво меншими обсягами деревини, ніж раніше. Це змушує деревообробників буквально битися за кожен лот, часто балансуючи на межі збитковості власної переробки. Битися за виживання, оскільки без сировини не вийде виконати навіть ті контакти, які вдалося вигризти раніше.
Заготовляти стали менше
У 2014-2018 роках лісівники заготовляли 20,7-22,5 млн куб м деревини, у 2019 році – 20,9 млн куб м, у 2020 році – 17,8 млн куб м. Неважко здогадатися, що у воєнному 2022 році лісівникам вдалося заготовити ще менше. Тимчасом, за прогнозом в. о. генерального директора ДП “Ліси України” Юрія Болоховця, у 2023 році для переробників будуть доступні лише 12,3 млн куб м. Чому трапилося таке падіння?
1. Частина ресурсних лісистих областей постраждала від російської окупації, багато насаджень заміновано.
2. Багато техніки та працівників галузі мобілізовані до війська, що значно впливає на можливості заготівлі. Навіть до війни ця сфера була на низькому технологічному рівні, працювала на застарілій техніці і послуговувалася ручною працею. Харвестери та форвардери (техніка для валки лісу без залучення ручної праці) були, швидше, мрією, ніж реальними засобами української заготівлі.
3. Як зізнаються заготівельники, вартість послуги заготівлі з боку державних лісгоспів не відповідає ні ринковому рівню, ні очевидним нормам собівартості. Тому частина переробників змушена не тільки купувати ліс та оплачувати логістику, а й організовувати заготівлю. Часто в збиток, але куди ж без деревини?
4. Фінплан лісгоспам доводять у гривнях, а не кубометрах заготовленої і проданої деревини, тому мотивації розширювати заготівлю нема. Для чого заготовляти більше, якщо дефіцит змусить зрости ціни, а лісгосп отримає приблизно те саме. Правда, завдяки збитковості деревообробників, але кого це хвилює?
Що робити
Україна задекларувала намір розвивати індустрію продукції з деревини і бути одним із світових центрів виробництва меблів. Однак слова треба підкріпляти діями, конкретними кроками. Без сировини українська переробка не те що не стане світовим лідером, а й скочуватиметься в прірву банкрутства.
Польща є четвертою в світі країною за обсягами виробництва меблів та щороку експортує меблеву продукцію на понад 14 млрд дол. Це вдвічі більше, ніж український зерновий експорт. Площа лісів у Польщі – 9,2 млн га, заготівля – 37,7 млн куб м. Площа лісів України – 10,4 млн га, заготівля 13-18 млн куб куб м.
Заяви лісівників, що стиглого лісу в країні достатньо і можна щорічно заготовляти 25 млн куб м, можуть залишитися заявами, якщо не робити конкретних ефективних кроків. Що треба зробити для нормалізації обсягів заготівлі?
1. Провести реформу сфери заготівлі деревини як невід’ємний етап реформи ДП “Ліси України”. Потрібно створити прозорий ринок послуг заготівлі деревини, щоб на ньому мали змогу працювати ефективні приватні компанії. Бізнес забезпечений спеціалізованою технікою та новими підходами до роботи.
2. Провести FSC-сертифікацію лісів, де заготовляється деревина промислового призначення. Переробники майже всю продукцію продають у країни Євросоюзу та США, тому питання сертифікації походження деревини стає обов’язковим.
3. Унормувати проведення всіх видів рубок до європейських стандартів, зробити процес прозорішим. Таким, який відповідав би вимогам EUTR.
4. Продовжити реформу контролю за обігом деревини, вдосконалювати систему електронного обліку деревини.
5. Запровадити квартальне і річне планування лісозаготівлі за сортиментами та областями з публікацією даних на порталах ДАЛРУ та ДП “Ліси України”.
6. Переглянути критерії формування показників ефективності роботи лісгоспів, які враховуватимуть не тільки доходи від продажу деревини, а й обсяги її реалізації.
7. Мінекономіки, Державне агентство лісових ресурсів та ДП “Ліси України” повинні вивчити реальну потребу переробної галузі в сировині.
Держава не має повної інформації про обсяги переробки, що не дозволяє ефективно планувати роботу. У законопроєкті “Про ринок деревини” закладений інструмент збору, накопичення та опрацювання такої інформації: декларація про деревообробну діяльність, яка має працювати на “Лісовому порталі”.
Потенціал індустрії продукції з деревини величезний. Утім, через розбалансування ринку і повільні темпи реформ переробники та меблевики змушені балансувати на межі виживання. Тимчасом Україна втрачає робочі місця і надходження до бюджету, які так необхідні для фінансування Сил оборони.
Юрій Дюг,
керівник Всеукраїнської ініціативи “За ринок деревини”,
голова правління ГО “Центр економічного кластерного розвитку”.
