Українські меблярі мають доводити легальність використаної деревини відповідно до європейського регламенту, однак влада не квапиться ухвалювати потрібні закони. Що заважає вітчизняній меблевій галузі стати найбільшими виробниками продукції у Європі?
Про це “Бізнес Телеграф” дізнався у гендиректорки ТОВ “Кроноспан УА”, одного з найбільших в Україні виробників плитних матеріалів на основі деревини — ламінованих та шліфованих ДСП, плит ОСП та постформінгу, Наталії Покінської.
— Склалося враження, що вся наша меблева галузь налаштована на експорт.
— Зараз експорт – це питання виживання. Адже бюджет України на 60% фінансується коштом країн-донорів. А всі зібрані податки направляють на оборону. Сплачують їх і деревообробні та меблеві підприємства. Але ці кошти для отримання податків ще треба заробити. В умовах, коли внутрішній ринок через війну в стагнації, експорт надзвичайно важливий. Наприклад, для таких громад як Городоцька, Костопільська, Острозька, Шпанівська на Рівненщині – деревообробні та меблеві підприємства є бюджетоутворювальними, і їхню роль важко переоцінити.
— В яких країнах купують українські меблі?
— Наші виробники постачають меблі до 119 країн світу. Також українські меблі продають онлайн на всіх континентах. Їх замовляють світові лідери меблевого ритейлу, такі як: IKEA, JYSK, XXXLutz, HomeCentre та інші.
— Тобто галузь активно розвивається?
— Галузь лише за п’ять років залучила інвестицій на суму майже 1 млрд доларів. Будівництво або модернізацію заводів і фабрик в Україні провели компанії Kronospan, Hjort Knudsen, “Морган Феніче”, “Свиспан Лімітед”, Swiss Krono, “ОДЕК-Україна”, “Мебель Сервіс”, “Eskada-M”, “Українські лісопильні”, “Цунамі”, Modern Expo, Accord. За умови державної підтримки може бути згенеровано збільшення експорту від 750 млн на рік до 14,8 млрд доларів. Зараз українська індустрія продукції з деревини – це ТОП-6 найперспективніших галузей економіки, сфера, де працюють десятки тисяч українців.
— Звучить перспективно. Україна може стати найбільшим виробником меблів у Європі?
— Це наша мета. Ми два роки проводимо дослідження лісопромислового, деревообробного, меблевого ринку “Wood Industry UA”, постійно експертно консультуємося з бізнесом, вивчаємо параметри української економіки, порівнюємо їх із досвідом аналогічних країн – Німеччини, Польщі, Чехії, Румунії. Також торгівля з ЄС і США змушує меблярів вчитися працювати за найвищими стандартами, виробляти продукцію з найкращим співвідношенням ціна/якість, вміти працювати з найновішими колекціями та модними трендами.
— То в чому ж проблема, якщо українська продукція має такий попит?
— На жаль, в Україні 30 років деревообробна галузь асоціювалась лише з недобросовісними лісниками та вирубуванням лісів. Тепер ми робимо все, щоб зламати цей стереотип. Проблема не в українських меблях. Наші фабрики виробляють високоякісний продукт, який цінують у світі. Проблема в сертифікації походження сировини. Тобто деревини, з якої зроблені ДСП, МДФ, фанера, бруски тощо. Покупці у Європі та Америці не куплять меблі, якщо не будуть впевнені в тому, що вони зроблені з легальної деревини.
— Що потрібно для підтвердження якості?
— За посвідчення легальності походження деревини якраз відповідають міжнародні сертифікаційні організації Forest Stewardship Council (FSC, Лісова опікунська рада) та Програма підтримки лісової сертифікації PEFC (Program for the Endorsement of Forest Certification). Вони видають сертифікацію лісгоспам і деревині, яку потім купують деревообробники та меблярі. Одночасно українські меблярі мають доводити легальність використаної деревини і відповідно до європейського регламенту №995/2010 EU Timber Regulation (EUTR) та нового регламенту ЄС щодо протидії знелісненню, який вступає в дію найближчі роки.
— Чому стільки бюрократії?
— Тому що європейці мають сумніви щодо прозорості ведення лісового господарства та ефективності протидії незаконним рубкам. Направду зараз в Україні FSC сертифіковані не більш як 50% українських лісів. ДП “Ліси України” зараз робить кроки, щоб цю цифру збільшити. Але темп реформи недостатній. Меблярам треба значно більше. Наша мета – 100%. Бо для ЄС пріоритет — меблі, виготовлені із сертифікованої сировини з дотриманням принципів сталого користування лісовими ресурсами. Якщо ти торгуєш з Європою – то мусиш грати за європейськими правилами. Інакше залишишся без замовлень.
— Які ще завдання стоять перед українською владою?
— Треба ще більше ефективних реформ в частини збільшення прозорості обігу деревини. Вже зараз ми маємо маркування деревини штрих-кодами, електронні ТТН, фотофіксацію партій деревини. Це хороший темп реформ, але європейцями цього поки не достатньо. Тому влада має подвоїти зусилля.
— Багато виробництв скаржаться на зарегульованість нашого ринку, наскільки це болюча тема для меблевого виробництва?
— Проблема не в регуляції ринку меблів чи продукції з деревини. А якраз у відсутності законодавчого регулювання ринку деревини, який є первинним. Розв’язати цю проблему мав би законопроєкт “Про ринок деревини”, який ВРУ розглянула в першому читанні, але він застопорився в кулуарах парламенту та так і не був ухвалений в цілому.
— Що цей законопроєкт унормовує?
— Він передбачає каскадний принцип продажу деревини, де першочергове право на викуп матимуть українські деревообробні та меблеві компанії. Також він стимулює залучення інвестицій у будівництво меблевих фабрик, виробництв із поглибленого перероблення деревини для будівельної та оздоблювальної галузей, створює умови для примноження українських лісів, реформує систему сталого ведення лісового господарства, оптимізує систему оподаткування держлісгоспів з метою здешевлення собівартості української деревини, яка є стратегічним ресурсом для української деревообробної та меблевої галузей.
Оксана Половина
