Нільс Олін, виконроб зі Швеції, розповідає про своє творче хобі – розробка та створення унікальних дерев’яних підлог, а також про те, заради чого людині варто розпочинати власну справу.
Я працюю виконробом на будівельному майданчику, і в нас у Швеції це, в основному, діловодство. Папери, кошториси, калькуляції. А коли я вертаюся додому, приємно для різноманіття зробити щось своїми руками. Це почалося як хобі, але сьогодні моя ціль поступово перейти до цієї роботи цілком.
Обсяги моєї продукції зовсім невеликі, адже вона дуже спеціалізована. Ідея полягає в тому, щоб виготовляти дерев’яні підлоги на замовлення. Продукт сам по собі вимагає майстерності, і призначений він не тільки для тих, хто замовляє, але й для наступних поколінь. Мій типовий клієнт хоче щось унікальне, щоб ні в кого такого не було.
Деякі замовники навіть самі привозять деревину. Я працюю в будинках, які належать одній і тій же родині сотні років. Іноді вони беруть дерево, що виросло по сусідству, і я перетворюю його на дерев’яну підлогу.
Я працюю над цією ідеєю вже 5 років. І що дивно, нині я сам можу робити усе: від заготівлі дерева в лісі, транспортування її додому, розпилювання колод, сушіння й обробки матеріалу до готового підлогового покриття.
Для мене важливий увесь процес перетворення сировини в кінцевий продукт. Із цим пов’язано безліч різноманітних завдань. Потрібно знати, як використовувати обладнання, щоб контролювати процес.
У мене багато дубових дерев на моїй власній землі. Я просто беру свою маленьку бензопилу й шукаю підходяще дерево й зрізую його. Потім відвожу колоду додому й розпилюю на стрічкопилковому верстаті. Після того, як колода розрізана, потрібно посортувати пиломатеріали і укласти їх для сушіння.
Я працюю з деревиною, а цей матеріал має багато життєвої енергії. Моя ціль – зробити продукт із більшою кількістю цієї енергії. Деревина значно складніша в обробці, тому що усередині її є напруження й схований рух. Велика майстерність полягає в тому, щоб зберегти ці природні властивості. Весь процес обробки повинен бути пристосований до властивостей деревини.
Найскладніша частина полягає в тому, щоб розпиляти колоди на пиломатеріали з максимально можливою точністю. Якщо це не виходить, то й підлогу укласти не вдасться. Деревина – це живий матеріал, і я не думаю, що мені коли не будь вдавалося створити дві ідентичні паркетні дощечки.
Тут мене дуже виручає стрічкова пилорама Wood-Mizer, яка проста і стабільна у функціонуванні. Усе продумано, щоб ви могли працювати самостійно.
Мій перший верстат Wood-Mizer, який був у мене раніше, виготовлений у 1990 році. З того часу було багато інновацій, і нова машина LT40 настільки професійна, що я можу повний робочий день присвятити своєму хобі й добре заробляти.
Я дуже задоволений цим верстатом Wood-Mizer і усім його рекомендую.
Атмосферне сушіння деревини триває десять тижнів. Потім її досушую у сушарці до вологості 4,5%. Протягом останнього тижня знову додається вода, щоб довести вологість до 8,5%, перш ніж діставати матеріал із сушарки. Це робить деревину стабільнішою. Якщо вона висушена до цього рівня, вона буде краще реагувати на механічний вплив і вологість. Насправді це неймовірно: сушарка витягає зі стовбура дерева близько 600 літрів води.
Величезна радість бачити готову підлогу, знаючи, що це ти її повністю придумав і зробив. Це дуже приємне відчуття. В основному, заради нього й розпочинають власну справу.
