Україна багата на талановитих і творчих людей, які працюють для того, аби прославити її на увесь світ.
Одним із таких людей є буковинець Василь Лазаренко. Всесвітньої слави він зажив завдяки неординарному дерев’яному автомобілеві «2в1», який він виготовив у 2007 році ій об’їздив на ньому усю Європу. Про диво-автомобіль із деревини розповідає сам майстер.
Про машину
– Як давно працюєте з деревиною?
– Давно. У складні часи я не міг знайти хорошої роботи, адже інженер за освітою. У цей час на інженерів не було попиту, тому шукав способи, як прогодувати сім’ю, і почав виготовляти меблі. Виготовляю їх лише з масиву. Також я робив на замовлення дерев’яні панелі, бампера, рулі тощо. Пізніше мені запропонували виготовити авто з деревини, а невдовзі з’явилася машина «2в1».
– У вашій сім’ї хтось майстрував із деревини?
– Так, звісно. Лише на не професійному рівні. Українці такий народ, що усе уміють робити, потрібно лише захотіти.
– А чому ви вирішили виготовити з деревини саме автомобіль?
– Кожен чоловік мріє мати власне авто і хоче, аби воно у нього було найкращим і найоригінальнішим. У світі є багато дерев’яних автомобілів, я ж хотів зробити власний, який кардинально вирізнявся би серед інших. Цим планом поділився зі знайомими, вони цю інформацію поширили серед своїх друзів і через деякий час до мене прийшов чоловік і запропонував виготовити йому автомобіль із деревини. Це однотипна машина у вигляді класичного авто, вона зараз є в Україні, але власник на ній не часто виїжджає, його ім’я не називатиму. Коли зробив перший автомобіль із деревини, виготовляти такий самий чи скопійовувати інший – уже було не цікаво. Творча людина не стоїть на місці, вона постійно у пошуку цікавого. Ідея створити авто «2в1» прийшла зненацька, і я нею «загорівся».
– Розкажіть про машину.
– Це моя друга машина. Перше авто я почав виготовляти у 2004 році і закінчив у 2006-му. Коли його закінчував, то почав виготовляти уже це авто, яке завершив у жовтні 2007 року. Машину «2в1» зробив кардинально іншою за першу і за усі наявні у світі. Я не люблю повторюватися. Я «горю» тоді, коли щось цікаво. Коли мене запитають, як виникла думка створити таке авто, відповідаю чесно – я не пам’ятаю. Вона прийшла, як грім серед ясного неба. Коли я почав розробляти ескізи, креслення, то поставив перед собою ціль – зробити її оригінальною, не схожою на інші. Тому і з’єднав сучасний стиль автомобілів зі стилем 1930-х років – це само по собі уже оригінально. Для мене це було дуже цікаво у плані поєднання абсолютно різних епох машинобудування. Складно було зробити так, аби не губився один бік машини на фоні іншого і навпаки. Інколи читаю про свій автомобіль із деревини, що сучасна частина – це копія Opel Ascona 1981 року. Це пише той, хто не розуміється в машинах. Якщо поставити «Аскону» 81 року поряд із частиною, виконаною у сучасному стилі, то відразу ж буде видно наскільки вони є різними. Я хотів зробити щось своє, за власним дизайном. Ретро-частина – це дух того часу, але дизайн мій. Я нічого не копіював. Авто має фару від Audi А4, може хтось сказати, що частина машини схожа на Audi, інші говорять, що на BMW, а ще хтось бачить у ній Волгу.
– Чому за «фундамент» взяли «Opel Ascona»?
– Тому що вага дуба солідна і для нього потрібний був стійкий «фундамент». У мого товариша була така основа, там уже не було мотора. Я закохався у цю машину. Там «короб» і нижня частина настільки товсті, що може витримати велике навантаження. Я зупинився на цьому авто і ні разу про це не пошкодував. Єдине, що я поміняв, – це пружини. Бо пружини «Opel Ascona» заслабкі. Коли я їх спочатку поставив, то через місяць машина «сіла» на колеса – пружини такої ваги не витримали. І я поставив від Mercedes, які міцніші, товщі і довші.
– І скільки часу зайняло виготовлення такого шедевру?
– 1,5 року при щоденній 12-годинній праці, незважаючи ні на свята, ні на вихідні. Щоправда, були примусові зупинки, коли потрібно було перевести дух і набратися нових сил для творчості.
– Що у вашому авто з деревини?
– Усе, що відповідає за надійність машини, так зване «начиння» під капотом і електроніка – не дерев’яні. Це «начиння» нове, «рідне» від Opel Ascona і в робочому стані. А з деревини виготовив кузов. Я взяв звичайний залізний автомобіль і зрізав верхню частину. Залишив лише моторний відсік і так звану «платформу». Багато людей думають, що цей автомобіль обклеєний брусками, тобто залізо обклеєне деревиною. Це не так, кожен елемент, бампер, крила – окремі вузли, які знімаються. Ці деталі виготовлені з брусків перерізом 20×20 мм, а подекуди і більше, які між собою з’єднанні клеєм і шурупами. Кількість шурупів залежить від довжини бруска. Подекуди товщина брусків різна – від 2 до 5 см, а в деяких місцях і до 10. Клей використовував ПВА.
– І скільки на цей виріб пішло деревини?
– Використав 2,8 м3дуба. Відходів – 30–40%. Я купував деревину у нас, на Буковині. А чому саме дуб використав? Я люблю з ним працювати. Я брав кругляк розпиляний на дошки завтовшки 60 мм і сам їх обробляв.
– Чим обробляли?
– Мої знайомі, які займаються археологією привезли концентрат із Голландії. Цим розчином консервують підняті з води експонати. Це доволі дорогий розчин. Використав 2 банки. Але він вартий потрачених грошей, тому що за 4 роки машина була і під дощем, і на морозі, а її покриття не пошкодилося. Така машина може слугувати вічно, тому що виріб із дуба при правильній обробці зберігається віки. Пізніше авто покрив 5 шарами лаку, аби надати йому потрібного блиску. Зараз, щоправда, лак трохи стерся, але невдовзі його оновлю.
– Яку швидкість розвиває машина?
– 160 км/год. На ній встановлено двигун об’ємом 2,0 л, який відповідно, має хороший «апетит» – 15 літрів на 100 км.
– При виготовленні авто ви до когось зверталися за порадою?
– Я сам працював над машиною. Так само як художник працює над своїм шедевром. Такі речі робить лише одна людина. Я усе робив у дома, там у мене потрібне обладнання. Хочу сказати, що обладнання не є основним для творчості. Інколи можна взяти звичайну стамеску і зробити нею шедевр, головне те, що у тебе в голові, знання і бажання. Я консультувався лише з питань, пов’язаних із мотором.
– Що найважче було зробити?
– Нічого не було легкого. Усе залежить від натхнення. Коли у людини є натхнення, найважче робиться легко, а коли його немає, то дуже важко усе виходить. І у мене так було. Бували моменти, коли я кілька годин поспіль ходив по хаті, щоб зробити маленьку деталь. Я не зміг зробити сучасну фару, для мене це виявилося проблемою. Але якби поставив собі таку ціль, то зробив би її.
– А чому запчастини пофарбували у різні кольори?
– Це для того, аби усе виглядало гарно не лише зовні, а й у середині. Усі деталі, які крутяться, деталі, які відповідають за транспортування бензину, пофарбував у червоний колір. Синій – двигун, верхні частини – срібні.
– Чому підписали свою машину?
– Тому що це моє творіння. Це, як художник підписує свою картину. Він витрачає на картину тиждень, місяць, а я затратив на свою роботу 1,5 року. «2в1» – назва авто, ззаду моє ім’я і прізвище, попереду – моя лейба, яку придумав, коли ще служив в армії.
– Чого боїться машина?
– Найстрашніше для машини – дороги, кислотні дощі, ну і звичайно плавання (сміється). Ця машина уже 4 роки їздить нашими дорогами і ще не розсипалася. Але я намагаюся зменшувати цей тест-драйв, бо шкода своєї праці.
– В одному з інтерв’ю ви сказали, що машина повинна приносити дохід, тому ви її продаєте?
– Так, і це одна із причин. Дохід не у сенсі, що не маю грошей, за що жити, мені потрібні кошти аби продовжувати працювати над іншим проектом.
