Що робити із усе більшою кількістю плит MDF, які потребують утилізації?
За останніми підрахунками, виробництво плит MDF перевищує 94 млн м куб./рік, що робить її другою в світі за популярністю плитою на основі деревини після ДСП. Як відомо, MDF використовують переважно для виготовлення меблів і внутрішніх комплектувальних деталей, але в обох випадках термін експлуатації плити становить близько 15 років.
Отже, постає запитання, що робити із усе більшою кількістю плит MDF, які потребують утилізації?
Здебільшого використану деревину подрібнюють на частинки для виробництва деревостружкових плит. Коли подрібнюють MDF, то утворюється багато пилу і волокнистих часточок, які не поліпшують механічні властивості ДСП та мають тенденцію поглинати непропорційно велику кількість дорогого клею. Тому виробники ДСП зазвичай обмежують кількість отриманої при переробці MDF сировини приблизно 5% маси нової плити ДСП.
На сьогодні не налагоджене повторне використання MDF, тож що робити з великими обсягами плит, які віджили своє?
Над цим питанням працюють у різних країнах. Зокрема, відомий такий процес, як FibreSolve ™, який розщеплює плити MDF на окремі компоненти, використовуючи пару під тиском, але цей метод наразі не використовують у промисловості.
Альтернативний підхід до утилізації MDF – проект Matières, який вивчає можливість виготовлення нанокристалічної целюлози (НКЦ) або нанометрових ниткоподібних кристалів з відходів MDF.
Деревина складається з трьох основних полімерних груп: лігніну, геміцелюлози і целюлози. Целюлоза – це довгі фібрили в клітинах деревини і частинки цих фібрил містять ділянки кристалічної целюлози. Часточки НКЦ дуже малі і їх можна побачити тільки за допомогою електронного мікроскопа. Вони довші ніж товстіші. НКЦ можна отримувати, розкладаючи усе інше, окрім кристалічної целюлози. Власне, цей метод і використовує проект Matières.
Як високоцінний продукт, НКЦ використовують для формування серед іншого стабільних гелів та емульсій.
Висока вартість продукту має компенсувати вартість робіт, необхідних для перетворення MDF на НКЦ. Розробники методу відзначають, що таким чином він може бути економічно та екологічно сталим. Економіку процесу можна визначити лише після того, як буде оптимізований процес добування НКЦ з відходів MDF, проте науковці вважають, що це – реальна можливість перетворення відходів MDF на органічне «золото».
Над розробкою утилізації відходів MDF працює також компанія MDF Recovery, яка переконана, що стала на крок ближчою до реальності у розробці такої технології. Стверджувати це їй дає підставу успішне завершення концепційних випробувань.
За словами представників компанії, успіх випробувань для розробки комерційно життєздатного процесу із відновлення деревного волокна з відходів MDF став кульмінацією шестирічних досліджень і розробок.
MDF Recovery планує запропонувати технологію комерційному ринку, що надзвичайно важливо, адже сама лише Великобританія ліквідовує приблизно 350 тис. т MDF щороку.
Цільовими ринками MDF Recovery є виробники плит MDF і теплоізоляційних виробів.
«Ми вже почали переговори з низкою провідних компаній і організацій, які працюють у сфері виробництва MDF та переробки відходів, і з нетерпінням очікуємо на їх (технологій) просування. Винахід призначений для створення нового джерела сировини для галузей промисловості, які використовують деревину чи натуральне волокно», – стверджує співзасновник і генеральний директор MDF Recovery Крейг Бартлетт.
Пан Бартлетт також повідомив, що за цією технологією можна переробляти промислові та комерційні відходи MDF, що дає змогу виробникам забирати матеріал від своїх клієнтів – так зване рішення для замкнутого циклу.
За оцінками, щороку MDF Recovery може переробити від 30 до 60 тис. т відходів MDF у Великобританії і майже 3 млн т по всьому світу.
Нині проект фінансують уряди Великобританії та Уельсу, останній з яких став інвестором-меценатом. Окрім того, MDF Recovery створила також консультативну групу, члени якої так чи інакше пов’язані із обробкою деревини, щоб допомогти їй комерціалізувати технологію компанії.
