Як не буває заходу без світанку, або довгої зими без наступної весни, так само будь-який рух зустрічає в природі свою протилежність. У наш час, коли люди перебираються в міста, де легше знайти роботу, зручніше жити, де «культура й цивілізація», завжди знаходяться сміливці, яким до душі спокійний плин сільського життя.
У соціології для цього випадку придумали спеціальний термін – дауншифтинг, що його трактують як людська філософія «життя заради себе», відмова від кар’єри, соціального статусу й інших «чужих» нав’язаних суспільством цілей. В Америці й Австралії вже більше чверті населення відзначають в опитуваннях, що вони зробили певні кроки в цьому напрямку.
З’явилися дауншифтери й у Латвії.
«Мені завжди подобалося сільське життя», – пригадує 32-літній рижанин Андріс, який у столиці встановлював пластикові вікна. Після одруження він переїхав у село Дунте, від якого до Риги 60 км. Це маленьке селище недалеко від узбережжя відоме музеєм «того самого Мюнхгаузена», який тут разом з дружиною Якобіною провів, напевно, найщасливіші роки життя.
Як би там не було, один із сучасних жителів Дунте точно переїхав сюди в пошуках щастя й, схоже, у нього все виходить!
«У тестя велике господарство, трактори, вантажівка і в перші три роки я допомагав йому з сільськогосподарським бізнесом, – розповідає Андріс. – Потім вирішив почати якусь свою справу. Довго думав, різні ідеї спадали на думку, але, зрештою, допоміг випадок. Я запланував побудувати дерев’яний ангар. Для цього знадобилося розпиляти колоди. Пошукав у «всесвітній павутині», хто міг би мені допомогти з цим. Замовив мобільну пилораму. Коли вона прибула й розпиляла деревину, мені ця ідея дуже сподобалося. Я побачив – ось перспективна робота! Може, мені також зайнятися чимось подібним?»
В інтернеті Андріс знайшов інформацію про мобільні стрічкові пилорами в Латвії.
«Я навіть не знав, що є такий Wood-Mizer. Просто побачив, що в Ризі є представництво, зателефонував – ми зустрілися. Компанія мені сподобалася. Серйозний виробник, давно випускає ці верстати, і люди теж приємні», – стверджує Андріс.
Вислухавши ідею Андріса, представники Wood-Mizer запропонували йому мобільний стрічкопилковий верстат LT20, який спеціально розроблений для малого й середнього бізнесу з розпилюванню деревини. Верстат на колесах, тому його можна перевозити буксируючи автомобілем.
Дружина Андріса склала бізнес-план, а потім вони звернулися в банк, що спеціалізується на проектах для нових підприємців. Улітку 2014 року сім’я отримала кредит терміном на п’ять років під заставу стрічкової пилорами.
«Я довго розмірковував, який двигун вибрати – електричний чи бензиновий», – пригадує Андріс.
Зрештою, він зупинив свій вибір на електричному: верстат коштує дешевше, а в обслуговуванні цей двигун простіший. Верстат обладнано гідравлічною системою, за допомогою якої можна піднімати колоду із землі, укладати на станину, обертати їх вибираючи найкраще положення для розпилювання, вирівнювати й фіксувати колоди. Коли Андріс привозить свою стрічкову пилораму до клієнта, йому вистачає 20 хв, щоб налаштувати верстат до роботи. Електронна лінійка дуже допомагає Андрісові, тому що йому не потрібно запам’ятовувати товщину дошки й виконувати розрахунки – достатньо ввести цей параметр у пристрій, натиснути кнопку і пиляльна головка сама переміститься у потрібне положення. Товщина ж пропила становить лише 2 мм, і Wood-Mizer пишається тим, що його пилорами з вузькими стрічковими пилками з кожної колоди випилюють приблизно на одну дошку більше порівняння з іншими технологіями. Для клієнтів Андріса це додаткова вигода.
До речі, Андріс використовує недорогі стрічкові пилки SilverTIP, які загострює й розводить його помічник на обладнанні Wood-Mizer. У загострювальному верстаті BMS250 застосовують борозоновий круг форма якого точно відповідає профілю зубів стрічкової пилки Wood-Mizer. Тому круг не потрібно правити, і він ідеально загострює різальну крайку зуба. У пристрій подають спеціальну рідину, яка охолоджує борозоновий круг і змиває з його поверхні металеві ошурки.
«Через годину роботи пилка притупляється, її потрібно замінити на гостру. Це відбувається швидко, за кілька хвилин, – розповідає Андріс. – Виходить, що я використовую приблизно 8 пилок у день, і наприкінці тижня потрібно загострити 40 шт».
Так Андріс почав втілювати мрію про свою справу й зробив перші кроки у бізнесі.
«Увесь час на свіжому повітрі. Не треба сидіти за комп’ютером», – перераховує Андріс вигоди із мрійливою посмішкою. Січень для нього – тихий місяць, можна сказати, відпустка, зате влітку клієнти вишиковуються в чергу.
Але це ще не все. Адже мобільна стрічкова пилорама – це кращий спосіб дружити із сусідами. Що робить Андріс? Він приїжджає й допомагає своїм клієнтам втілити їхні власні ідеї з деревиною. А коли справа зроблена, майже кожний такий клієнт стає гарним другом.
Так у маленькому селі Дунте, де, як говорить переказ, триста років тому вів щасливе життя барон Мюнхгаузен, так само радісно живе наш Андріс. Але на відміну від розповідей Мюнхгаузена, ця історія абсолютно правдива.
