Нещодавно група компаній «Латчбахер» презентувала австрійські рішення для інвентаризації зростаючого лісу, промислової та національної інвентаризації, особливістю яких є використання лазерних технологій на заміну традиційної мірної вилки. В результаті отримані дані будуть точнішими, а планування діяльності лісгоспів – ефективнішим.
Для ефективного планування лісового господарства потрібно мати повну інформацію стосовно кількості, місця та виду та сортності лісу. І лише після цього можна виписувати лісорубні квитки, планувати рубки головного користування тощо. Якщо це планування базується на основі точних даних, то, відповідно, й лісогосподарські заходи будуть значно ефективнішими.
Відомо, що у Австрії одне з найкращих лісовпорядкувань у світі. Тут вдалося знайти баланс між зростаючим лісом і проведенням рубок. Саме тому група компаній «Латчбахер» розпочала співпрацю із австрійською компанією «Umweltdata», яка з 2006 року інтенсивно впроваджує лазерне сканування у лісовому господарстві, зокрема, як за допомогою лазерних технологій організувати ефективне управління лісовими ресурсами.
Директор компанії «Umweltdata» Гюнтер Броннер, який упродовж тривалого часу працював у Федеральних австрійських лісах, займався лісовпорядкуванням, ГІС-технологіями та дистанційним зондуванням, а нині усі свої зусилля спрямовує на лазерне сканування, розповів нашому виданню, як відбувається лазерне сканування лісів, яка різниця між національною та промисловою інвентаризацією та як це відбувається в інших країнах.
Ліс як хмара точок
«В Австрії вже 250 років тому ділили ліси на квартали, виділи та ділянки, щоб мати змогу його описати, – розповідає пан Броннер. – І вже нині ми вийшли на ринок із новим форматом даних. Нам потрібні лісові карти, які легко можна завантажити на планшет. І таку змогу дають нам новітні лазерні технології».
Лісові карти, зокрема в Австрії, створюються за допомогою повітряного сканування з літака спеціальним сканером, який може відзняти ліс із 20-ти різних точок. Ця технологія дає до 16-ти точок на кожен квадратний метр. Створені лісові карти мають високу роздільну здатність. Лазер «бачить» рівень ґрунту, висоту дерев. В ультрафіолетовому спектрі можна побачити навіть пошкоджені та всихаючі дерева. Тобто завдяки такому лазерному скануванню можна отримати дуже багато інформації про ліс: породний склад, якість зростаючого лісу, автоматичну сегментацію за висотою дерев, запасом росту і обсягом запасу.
«Лазерне сканування є точнішим від традиційних методів інвентаризації, але й дорожчим. – зазначає пан Броннер. – За умови щільного проведення сканування можна побачити навіть маленькі деревця або кущі. За допомогою віддаленого зондування поверхні землі, лісів ми можемо дійти до кожного конкретного дерева й оцінити стан зростаючого лісу у промисловому контексті. Лазер, по суті, розкладає ліс на мільярди маленьких точок. Отож легко можна отримати дані щодо діаметра будь-якого дерева. Раніше цей метод використовували при наукових дослідженнях, але такі сканери стають дедалі дешевшими, оскільки їх вже використовують у автомобільній промисловості. Я певен, що невдовзі настане час, коли їх можна буде легко встановити на лісовози та лісову техніку. На мою думку, за 5 років такі технології дадуть нам змогу отримувати точну картину кожного окремого дерева. Саме тому наше програмне забезпечення, яке працює на платформі Android, вже налаштоване на те, щоб обробляти інформацію про кожне дерево зокрема».
За словами Гюнтера Броннера, у 2013 році в Австрії було проведено повне лазерне сканування усіх лісів, і усі дані можна отримати у тамтешніх управліннях лісового господарства. «В Австрії ми працюємо для великих державних лісгоспів, у підпорядкуванні яких – від 5, 10, 15 тис. га, а то й більше лісів, – розповідає він, – але 50% австрійських лісів – приватні, невеликі за площею та належать маленьким підприємствам, родинам і селянам. Місцеві аграрні палати, які допомагають приватним власникам і селянам утримувати і управляти цими лісами, теж звертаються до нас за допомогою, адже часто навіть немає не те що карт, але й даних про такі маленькі приватні ліси. Але ми працюємо і в інших країнах, зокрема Німеччині, Бразилії та Румунії, тобто підтримуємо не тільки лісгоспи Австрії. Дуже часто до нас звертаються люди, які мають намір придбати ліс та хочуть швидко дізнатися, який запас деревини є у ньому».
Як проводиться лазерне сканування лісгоспу?
Для промислової інвентаризації потрібно, в першу чергу, зробити повітряне лазерне сканування зростаючого лісу. Тобто усю площу, яка є у підпорядкуванні лісгоспу, має облетіти літак із найсучаснішим лазерним сканером, який робить хмару точок безпосередньо у лісі й дає змогу дізнатися про породний склад та якість деревини на лісовій ділянці. Це потрібно зробити один раз, аби наповнити систему даними. У подальшому для постійного моніторингу буде використовуватися так звана технологія Іmage Maching.
«У технології Іmage Maching використовуються аерознімки, наприклад, ортофото, які знімають із 5-ти різних кутів. – розповідає пан Броннер. – За допомогою цих знімків карта дерев виходить дуже точною, але не можна просканувати усю лісову ділянку аж до ґрунту. Саме тому коли карту лісу ми робимо вперше, то застосовуємо спочатку лазерне сканування, а вже для актуалізації – Іmage Maching, оскільки це дешевше. Грунт не змінюється, тому його достатньо просканувати один раз. Відтак, просканувавши один раз ґрунт і дерева, можна робити тільки скан поверхні і побачити, які групи дерев зазнали змін. Якщо ліс розташовано на рівнинній поверхні, то ми можемо отримати досить точну інформацію за допомогою лише Іmage Maching. Не вдасться побачити маленькі кущики та дерева, сховані у тіні. Технологія Іmage Maching працює як на основі аерозйомки, ортофото, так і на основі сателітних знімків. Якщо з певних причин неможливо отримати дозвіл на польоти над територією (наприклад, військова зона), робимо інвентаризацію лісів за допомогою Image Maching на основі супутникових знімків».
У контексті інвентаризації лісів, за словами Гюнтера Броннера, з технічної точки зору складніше отримати якісне лазерне сканування. Дрони – не найкращий вихід, оскільки вони за день охоплюють невелику площу. Якщо говорити про наземну інвентаризацію, то її проведення можливе за допомогою замірів мірною вилкою по вибіркових точках. Але тоді потрібно врахувати дуже багато критеріїв, які ми не бачимо з висоти, наприклад, сортність або пошкодження деревини. Якщо ж є дані лазерного сканування, то не потрібно робити так багато вибірок і замірів. «Найскладніше класичним способом виміряти висоту дерева, – розповідає Гюнтер Броннер. – Точність вимірювання за допомогою лазерного сканування – до 10 см. Тому дані лазерного сканування, якщо дивитися на них у перспективі, є не тільки точнішими, але й економнішими. Окрім того, є наземні сканери, за допомогою яких можна робити вибіркове сканування у лісі. Якщо ми робимо таке точкове вибіркове сканування, то можемо облікувати не десяток, а сотню дерев з однієї точки. І тоді отримуємо не лише висоту дерева, але й його діаметр і розмір крони. З допомогою цих даних можемо робити точний прогноз на приріст».
Аналітичний модуль дає змогу аналізувати усі дані, отримані внаслідок лазерного сканування і вимірювань у лісі. Відтак система обчислює собівартість лісозаготівлі та прогнозує кількість зароблених коштів від продажу деревини із цієї ділянки.
Інвентаризація національна і промислова
Володимир Молочко, представник компанії «Латчбахер» в Україні, наголошує: «Ми запросили наших партнерів із компанії «Umweltdata», тому що добре розуміємо: щоб правильно планувати, потрібно знати кількість та якість зростаючого лісу і мати необхідні дані щодо лісових ділянок, з якими можна працювати. Дані, які є нині в Україні, на жаль, досить неточні, але застосування новітніх лазерних технологій могло б виправити ситуацію.
Лазерне сканування лісів, хоч і дорога технологія, але точна, і дає змогу добре планувати лісозаготівлю і не шкодити довкіллю, тобто вести грамотне і ефективне лісокористування.
Австрія і Німеччина не настільки багаті, щоб витрачати кошти на неточні дані. Якщо в Австрії є приватні ліси, то в Україні майже всі ліси перебувають у державній власності. Тому й мова йде про два типи інвентаризації: перша – загальнонаціональна, на яку б держава мала б виділити кошти, щоб дізнатися, скільки взагалі є ресурсу деревини, і друга – промислова, яку має робити кожен лісгосп, щоб ефективно планувати ті ресурси, які йому надала держава».
Національна і промислова інвентаризація лісів рівноцінно важливі, але вони дають відповіді на різні запитання.
«При національній інвентаризації ми отримуємо дані для прийняття політичних рішень, але не дані щодо управління конкретного лісгоспу. – пояснює різницю між національною і промисловою інвентаризацією Гюнтер Броннер. – Якщо навіть відома кількість кубічних метрів запасу деревини в Україні та як приростає цей запас, то все ще невідомо, де можна цю деревину заготовити. Тобто з точки зору лісівників, ця інформація не має практичного застосування. Але якщо ми проводимо промислову інвентаризацію конкретного лісгоспу, то отримуємо інформацію про приріст деревини, її запас, сортність і точне місце росту. Тому лісгосп вже має змогу ефективніше планувати лісозаготівлю, бо знає, як організувати свою інфраструктуру та де побудувати дороги, адже до деревини ще потрібно забезпечити доступ. Внаслідок проведеної промислової інвентаризації лісопереробник також може отримати інформацію щодо кількості деревини, її сорту і коли вона може бути йому доступною, а відтак може планувати у довгостроковій перспективі діяльність власного підприємства. Таким чином, промислова інвентаризація є основою для укладання довгострокових договорів між лісгоспом і деревообробними підприємствами та відповідає на одвічне запитання лісопереробників: скільки може бути заготовленої деревини? Це одна зацікавлена група – громадські, зокрема екологічні, організації, які теж зможуть дізнатися, скільки деревини приростає і скільки її можна заготовити, аби не наносити шкоди довкіллю».
На думку представників компаній «Латчбахер» та «Umweltdata», такий підхід – проведення промислової інвентаризації – дає змогу уникнути популізму, адже широкому колу зацікавлених осіб будуть доступні точні дані про те, що коїться в лісі.
«Нині багато популістичних заяв, зокрема й про вирубку Карпат, – зазначає Володимир Молочко. – Але є таке поняття як стиглість лісу. Якщо ліс перестояв, це вже, фактично, сухостій, який є і екологічною катастрофою, і не дає жодного економічного зиску. І другий момент: будь-який власник підприємства має знати, скільки сировини надійшло на підприємство, і скільки товару з нього виходить. Ліс, який росте, – це природний ресурс, коли ж його зрізають, він стає товаром. У сучасному світі товар маркують штрих-кодом, тому ми зараз, додаючи два модулі по промисловій інвентаризації, робимо платформу, яка дасть змогу повністю обліковувати ліс від невиснажливого природного користування до легального продажу пиломатеріалів, адже покупці, у тому числі й закордонні, теж хочуть знати, що куплена ними деревина – із легальних джерел. Коли ми запроваджували систему електронного обліку, то всі казали, що в українських реаліях це не буде працювати, але завдяки його запровадженню дуже великі кошти вийшли з тіні. На мою думку, не потрібно контролювати лісівників чи будь-кого іншого – потрібно просто створити умови, за яких буде вигідно працювати легально, щоб усі процеси лісовпорядкування відбувалися прозоро, а основою цього є система, яка точно обліковує усі процеси».
За словами представника компанії «Латчбахер», зараз майже усі лісгоспи працюють із електронним обліком деревини. Цю систему компанія удосконалює ще більше: розроблено і тестуються додатки «Поліція» (є можливість перевірити легальність лісозаготівлі за номером бирки, торгово-транспортної накладної та машини), «Сертифікат» – для видачі сертифікатів про походження пиломатеріалів з круглого лісу, який підприємства придбали у лісгоспів, «Ялинка», який дає змогу при купівлі ялинки одразу зі смартфона подивитися, де її заготовили. Також нині група компаній «Латчбахер» працює над локальною системою оповіщення про лісову пожежу. Це програмне забезпечення, якщо його інтегрувати у автоматичну систему спостереження за лісом, яку вже встановило багато лісгоспів, буде сповіщати про те, де відбулося загоряння.
Що стосується інвентаризаційних модулів, які мають додати у систему електронного обліку деревини, то планується, що управління лісовими ресурсами відбуватиметься за принципом: кожен курує тими даними, з якими він працює. На рівні лісгоспу він має керувати своїми даними сам, відтак передає їх на рівень обласного управління, і вже обласне управління передає дані до Держлісагентства.
«Те, що компанія «Латчбахер» намагається ввести систему із бирками, яка власне контролює повністю потік деревини і всі процеси, пов’язані із лісозаготівлею аж до продажу деревини, означає, що в Україні є запит на прозорість ринку деревини», – переконаний Гюнтер Броннер. «Але в Україні, на жаль, немає точної інформації про зростаючий ліс, його кількість на різноманітних площах і, що значно важливіше, немає інформації, скільки ж приростає його щороку, щоб планувати обсяг лісозаготівель, які б не наносили шкоду навколишньому природному середовищу і були корисними лісовій галузі, – доповнює його Володимир Молочко. – Оскільки дерева приростають достатньо повільно, лісівники повинні мати цю інформацію, щоб у довготерміновій перспективі мати змогу планувати свою діяльність. Переробники деревини теж хочуть знати, на яку кількість деревини вони зможуть розраховувати у довготерміновій перспективі, а екологічні організації – наскільки лісозаготівлі відповідають принципам сталого розвитку і чи дотримано баланс між проведенням рубок і мінімізацією шкоди для довкілля. Відтак бачимо перед собою завдання – за допомогою наших технічних засобів та програмного забезпечення допомогти їм у цьому».
